Vedrai, vedrai - Mauro Bizzie, Murphy

Cosa vedi?

Io che ne so

Fuori come non fosse freddo, arriverò

Pagine che coprono cose che non ho

Saprai come comprare

Yeah-yeah

Sarà che mi pare che ogni cosa resta lì

Sogno che non muoio, che ritorno ancora qua

Vorrei farmi fuori anche se è un giorno che sorrido

Non ti chiamo mai odio che sto giù e vai via

Non mi crederesti già, vedo cosa vuoi

Vivo come avessi già fatto cosa voglio

Sarà che ogni venti ciao, cambio cosa dico

Sarà questa eternità, scrivo, sono a posto

Non ti chiederò cosa vedi, che n so?

Fuori come non fosse freddo, arrivrò

Pagine che coprono cose che non ho

Saprai come comprare cose che non so

Sono in piedi, ok, cosa credi che non senta

Se non parlo sono in fondo, sto bevendo un po'

Sono solo visi, se non vedi cosa penso

Tu cosa vedi?

Io che ne so

Vedrai, vedrai

Vedrai che cambierà

Forse non sarà domani

Ma un bel giorno cambierà

Vedrai, vedrai

Non è la fine, sai

Forse non sarà domani

Ma vedrai che cambierà

Lacrime come stalattiti

Ma siamo già senza vestiti

Non ho più niente a parte te, eh

Non ho più niente, ho solo te, eh

Occhi gonfi, così gonfi che sembro gonfio di botte

Io volevo solamente che mi stringessi più forte

M’hai lasciato fuori al freddo chiudendo tutte le porte

Mo c’ho il cuore che è di ghiaccio non si riscalda coi cocktail

Bevono solo pozioni i miei amici come Harry Potter

Io lo so, non li sopporti, con loro fino alla morte

M’hanno coperto le spalle restando a maniche corte

Io che ho lasciato la giacca portandomi via le colpe

Questi vogliono parlare

Ma che ne sanno di me?

Ma che ne sanno di noi?

È troppo tardi e ci stai male

Non c’entra nulla con te, non c’entra nulla con noi

Noi che correvamo in corridoi di palme

Sopra i corrimano mani sulle gambe

Ho una tua foto nelle tempie

Ci penso mentre

Non può piovere per sempre

Vedrai, vedrai

Vedrai che cambierà

Forse non sarà domani

Ma un bel giorno cambierà

Vedrai, vedrai

Non è la fine, sai

Forse non sarà domani

Ma vedrai che cambierà

Lacrime come stalattiti

Ma siamo già senza vestiti

Non ho più niente, ho solo te

Non ho più niente, ho solo te

Vedrai, vedrai

Vedrai che cambierà

Forse non sarà domani

Ma un bel giorno cambierà

Vedrai, vedrai

Що ти бачиш?

Що я знаю

Надворі як не холодно, приїду

Сторінки, які охоплюють речі, яких у мене немає

Ви будете знати, як купувати

так Так

Може бути, мені здається, що все залишається там

Я мрію, щоб я не вмер, щоб я повернувся сюди знову

Я хотів би вбити себе, навіть якщо це день, коли я посміхався

Я ніколи не дзвоню тобі, ненавиджу, що я внизу, і йду

Ви ще не повірите мені, я побачу, що ви хочете

Я живу так, ніби я вже зробив те, що хочу

Буде так, що кожні двадцять привітів я зміню те, що кажу

Це буде ця вічність, я пишу, я закінчив

Я не питатиму вас, що ви бачите, що я знаю?

Надворі як не холодно, приїду

Сторінки, які охоплюють речі, яких у мене немає

Ти знатимеш, як купувати те, чого я не знаю

Я стою, добре, що ви думаєте, я не чую

Якщо я не розмовляю, я на дні, я п’ю трохи

Вони просто обличчя, якщо ви не розумієте, про що я думаю

Що ти бачиш?

Що я знаю

Побачиш побачиш

Ви побачите, що це зміниться

Можливо, це буде не завтра

Але одного чудового дня це зміниться

Побачиш побачиш

Знаєте, це не кінець

Можливо, це буде не завтра

Але ви побачите, що це зміниться

Сльози, як сталактити

Але ми вже без одягу

У мене нічого не залишилося, крім вас, еге

У мене нічого не залишилося, у мене є тільки ти, ех

Опухлі очі, настільки опухлі, що я виглядаю опухлим від удару

Я просто хотів, щоб ти міцніше обійняв мене

Ти залишив мене на морозі, зачинивши всі двері

Тепер у мене серце з льоду, воно не нагрівається від коктейлів

Мої друзі, такі як Гаррі Поттер, п’ють лише зілля

Знаю, їх не терпиш, з ними до смерті

Вони прикривали мої плечі в коротких рукавах

Я, хто залишає піджак, забираючи свої вади

Вони хочуть поговорити

Але що вони знають про мене?

Але що вони знають про нас?

Занадто пізно, і тобі погано

Це не має нічого спільного ні з тобою, ні з нами

Ми бігаємо коридорами пальм

Над поручнями, руки на ногах

У мене на скронях твоє фото

Я поки думаю про це

Не може йти дощ вічно

Побачиш побачиш

Ви побачите, що це зміниться

Можливо, це буде не завтра

Але одного чудового дня це зміниться

Побачиш побачиш

Знаєте, це не кінець

Можливо, це буде не завтра

Але ви побачите, що це зміниться

Сльози, як сталактити

Але ми вже без одягу

У мене нічого не залишилося, у мене є тільки ти

У мене нічого не залишилося, у мене є тільки ти

Побачиш побачиш

Ви побачите, що це зміниться

Можливо, це буде не завтра

Але одного чудового дня це зміниться

Побачиш побачиш