Somewhere Down There -

The stars won’t shine on me tonight

The morning just won’t help me to see

I’m parked up here at the top of the hill

I got no place else to be

Down below is the train, hear her sad refrain

As she sings across the land

I, I don’t know who I am

Somewhere down there is a little red house

It silently is buried in snow

There’s a man who is walking there down

Down a street I used to know

And up here is just the trees and the winter-white breeze

The train is just a lady in blue

I, I don’t know what to do

‘Cause I used to know just who I was

Back when I loved you

On second thought, well, maybe not

Though I never, I never needed to

‘Cause I have lived my life from who I’m not

That used to work just fine for me

I’m not my mother, I’m not my father

At least I try not to be

Then one day I woke up and found that wasn’t enough

Though I’m not, it ain’t worth a damn

‘Cause I, I don’t know who I am

I used to know just who I was

Back when I loved you

On second thought, well, maybe not

Though I never, never needed to

‘Cause everywhere I used to go

All I saw was open doors

And every time I turned around

There would be one more

Yes, but now it seems that they all close in

And every night I hear one more slam

‘Cause I, I don’t know who I am

Oh, I, I don’t know who I am

Зірки не світитимуть мені сьогодні ввечері

Ранок просто не допоможе мені побачити

Я припаркувався тут, на вершині пагорба

Мені більше немає де бути

Внизу — потяг, почуйте її сумний приспів

Як вона співає по всій землі

Я, я не знаю, хто я

Десь унизу є маленький червоний будиночок

Воно тихо поховане в снігу

Там внизу йде чоловік

На вулиці, яку я знав

А тут нагорі лише дерева та зимовий білий вітерець

Поїзд – це просто жінка в блакитному

Я, я не знаю, що робити

Тому що раніше я знав, ким я був

Тоді, коли я кохав тебе

Якщо подумати, ну, можливо, ні

Хоча мені ніколи, мені ніколи не потрібно було

Тому що я прожив своє життя тим, ким я не є

Раніше це добре працювало для мене

Я не моя мама, я не мій тато

Принаймні я намагаюся не бути

Потім одного дня я прокинувся і виявив, що цього недостатньо

Хоча я ні, це не варте виїденого яйця

Тому що я, я не знаю, хто я

Раніше я знав, ким я є

Тоді, коли я кохав тебе

Якщо подумати, ну, можливо, ні

Хоча мені ніколи, ніколи не потрібно було

Тому що скрізь, де б я був

Все, що я бачив, це відкриті двері

І кожного разу, коли я обертався

Був би ще один

Так, але зараз здається, що вони всі закриваються

І щовечора я чую ще один слем

Тому що я, я не знаю, хто я

О, я, я не знаю, хто я