Broken - Matt Nathanson

How ironic it all seems because I remember you telling me about other lovers running out of words to say to each other

and how beautiful you thought it was and I agreed that

would never happen to you and me so here we sit in silence, searching our heads for common ground

we’ve rehashed the past and beaten it down

left us with nothing, no present, no future

I still read your letter and all that evil makes me sick

But this is regimented pain and it gives me the illusion

that I have lived

I was the one that pushed you off the pedestal I put you on And with my arms still outstretched I watched you fall

And break apart like glass on the highway

I realized my mistake a bit too late

Because I’d never risk picking up the pieces,

Jesus look at them all

I’d never risk picking up all those goddamn pieces

because I lose control at the sight of my own blood

I still read your letter, and all that bullshit makes me sick

But this is regimented pain and it gives me the illusion

that I have lived

Як це все виглядає іронічно, бо я пам’ятаю, як ви розповідали мені про інших коханців, у яких не вистачає слів, щоб сказати один одному

і як гарно ви думали, що це було, і я погодився з цим

ніколи б не трапилося з тобою і мною, тож ми сидимо в тиші й шукаємо спільну мову

ми переосмислили минуле й побили його

залишив нас без нічого, без теперішнього, без майбутнього

Я досі читаю твого листа, і від усього цього зла мене нудить

Але це впорядкований біль, і це дає мені ілюзію

що я жив

Я був тим, хто штовхнув тебе з п’єдесталу, на який я поставив Тебе І, витягнувши руки, я дивився, як ти падаєш

І розбивається, як скло на шосе

Я усвідомив свою помилку занадто пізно

Тому що я ніколи не ризикну збирати шматки,

Ісус подивись на них усіх

Я б ніколи не ризикнув зібрати всі ці прокляті шматочки

тому що я втрачаю контроль, побачивши власну кров

Я досі читаю твого листа, і мене нудить від цієї фігні

Але це впорядкований біль, і це дає мені ілюзію

що я жив