The Road - Matt Costa

Don’t talk, don’t say nothing

I’ve just packed my things and I’m headed for something

Where I’m going, well, I don’t really know

The road is calling so I’ve got to go

Yes, the road is calling so I’ve got to go

We bid farewells

The winds blew like hell, said we’d meet again like some storybook tale

But no, we don’t talk, we don’t say nothing

I just pack my things and go headed for something

But where I was headed, well, I didn’t really say

The road was calling and I was on my way

Yes, the road was calling and I was on my way

So don’t talk, don’t say nothing

I’ll just pack my things and pretend like there’s nothing between us no more

As I walked out the door, she closed it behind me and cried on the floor

And I couldn’t talk, no, I couldn’t say nothing

I’ll just close my eyes and head blindly towards something

'Cause where I’m going, well, I don’t really know

The road is calling so I’ve got to go

Yes, the road is calling so I’ve got to go

Не говори, нічого не кажи

Я щойно зібрав свої речі й збираюся до чогось

Ну, куди я йду, я не знаю

Дорога кличе, тож мені потрібно йти

Так, дорога кличе, тому мені потрібно йти

Ми прощаємося

Вітри дмухали, як пекло, казали, що ми знову зустрінемося, наче якась казка

Але ні, ми не говоримо, ні нічого не говоримо

Я просто пакую свої речі та йду за чимось

Але куди я прямував, ну, я не сказав

Дорога кликала, а я був в дорозі

Так, дорога кликала, і я був у дорозі

Тому не говоріть, нічого не кажіть

Я просто пакую свої речі і зроблю вигляд, ніби між нами більше нічого немає

Коли я вийшов за двері, вона зачинила за мною і заплакала на підлозі

І я не міг говорити, ні, я не міг нічого сказати

Я просто заплющу очі й сліпо піду до чогось

Бо куди я йду, ну, я насправді не знаю

Дорога кличе, тож мені потрібно йти

Так, дорога кличе, тому мені потрібно йти