Judge Me - Matt Beilis

Never been the type to take my

thoughts to mouth, it’s always

kept me safe to filter what comes out.

But, I can’t afford to close the door

and lock you out, so I let you in…

Be open now…

But, I need to know that I’m in hands

that keep me safe from falling.

But

some how it never comes out right…

Can’t tell me to let it be, and then

you judge me.

Can’t tell me to let it

be, and then you judge me.

Well I didn’t break these words out,

so you could rush me.

Can’t tell me

to let it be, and then you judge me.

Judge me.

Yeah… Yeah, yeah, yeah.

You voice at me, that you want to

hear my side, by the time I move

my lips you brace yourself to fight.

Don’t care who’s to blame here, I just

want to compromise… You tare me

down, when I’m trying to take your side.

Well I need to know in till we clear

the air, that you can’t breath, cus I’m

drowned out every time we chat…

Can’t tell me to let it be, and then

you judge me.

Can’t tell me to let it

be, and then you judge me.

Well I didn’t break these words out,

so you could rush me.

Can’t tell me

to let it be, and then you judge me.

Judge me.

Every time we speak I’m lock inside,

and I wish that you could hear me.

You

just assume you’re right… I’ve spent so

much of my time, (much of my time)

second guessing anything that I might.

(thing that I might) So leave me down

that road, I don’t owe anything to you no more…

Can’t tell me to let it be, and then

you judge me.

Can’t tell me to let it

be, and then you judge me.

Well I didn’t break these words out,

so you could rush me.

Can’t tell me

to let it be, and then you judge me.

Can’t tell me to let it be, and then

you judge me.

Can’t tell me to let it

be, and then you judge me.

Oohh…

I didn’t break these words out, so

you could rush me.

Can’t tell me to

let it be, and then you judge me.

Ніколи не був з тих, хто б брав мене

думки в рот, це завжди

тримав мене в безпеці, щоб фільтрувати те, що виходить.

Але я не можу дозволити закрити двері

і заблокувати вас, тому я впустив вас…

Будьте відкритими зараз…

Але мені потрібно знати, що я в руках

що захищає мене від падіння.

Але

якось так ніколи не виходить...

Не можу сказати мені не запустити, а потім

ти мене засуджуєш.

Не можу сказати мені дозволити

будь, і тоді ти мене суди.

Ну, я не вимовив ці слова,

щоб ти міг поспішати мене.

Не можу сказати мені

щоб так було, а потім ти мене засуджуєш.

Судити мене.

Так... Так, так, так.

Ти говориш мені, що хочеш

почуйте мій бік, коли я рухаюся

мої губи, ти готуєшся до боротьби.

Не хвилює, хто тут винен, просто я

хочеш піти на компроміс... Ти мене роздираєш

вниз, коли я намагаюся стати на твій бік.

Ну, мені потрібно знати, поки ми не розберемося

повітря, яким ти не можеш дихати, бо я

заглушався щоразу, коли ми спілкувалися…

Не можу сказати мені не запустити, а потім

ти мене засуджуєш.

Не можу сказати мені дозволити

будь, і тоді ти мене суди.

Ну, я не вимовив ці слова,

щоб ти міг поспішати мене.

Не можу сказати мені

щоб так було, а потім ти мене засуджуєш.

Судити мене.

Щоразу, коли ми говоримо, я замикаюся всередині,

і я бажаю, щоб ви могли мене почути.

ви

просто припусти, що ти маєш рацію... Я так витратив

більшу частину мого часу (значну частину мого часу)

другий здогадуюсь про все, що я можу.

(те, що я можу ) Тож залиште  мене

на цій дорозі, я більше нічого вам не винен...

Не можу сказати мені не запустити, а потім

ти мене засуджуєш.

Не можу сказати мені дозволити

будь, і тоді ти мене суди.

Ну, я не вимовив ці слова,

щоб ти міг поспішати мене.

Не можу сказати мені

щоб так було, а потім ти мене засуджуєш.

Не можу сказати мені не запустити, а потім

ти мене засуджуєш.

Не можу сказати мені дозволити

будь, а потім суди мене.

ох...

Я не вимовив ці слова

ти можеш мене поспішати.

Не можу сказати мені

нехай так буде, а тоді ти мене засуджуєш.