Я буду должен - Маски? Долой!

Покажи мне огни, те,

Что видел ты когда-то.

Поверь, приятель,

Вряд ли стану я смеяться.

Я так же, как и ты,

Верю, что есть мир получше.

Собирай свой багаж,

Утром старт, я это знаю.

Не смей уснуть, ведь тот,

Кто шанс свой упускает,

Почти наверняка

Его упустит навсегда.

Дай мне знать,

Когда небо засверкает.

Дай мне знать,

Когда окончательно растает

Вера в то, что здесь

Тоже можно быть счастливым.

Я не забуду.

Я буду должен

Сказать тебе: «Спасибо».

Я чертовски устал.

Гнев почти что стал привычкой.

Спроси меня «Как жизнь?»,

И я скажу тебе «Отлично!»,

Хотя совру… Ведь ложь —

Моя привычка так же.

С высоты в сотни миль,

Пролетая сквозь кометы,

Вниз погляжу прощаясь,

Но не кину я монету.

Я не вернусь!

До нужной цели доберусь.

Дай мне знать,

Когда небо засверкает.

Дай мне знать,

Когда окончательно растает

Вера в то, что здесь

Тоже можно быть счастливым.

Я не забуду.

Я буду должен

Сказать тебе: «Спасибо».

Покажи мені вогні, ті,

Що бачив ти колись.

Повір, приятелю,

Навряд чи стану я сміятися.

Я так ж, як і ти,

Вірю, що є кращий світ.

Збирай свій багаж,

Вранці старт, я знаю.

Не смій заснути, адже той,

Хто шанс свій упускає,

Майже напевно

Його проґавить назавжди.

Дай мені знати,

Коли небо засяє.

Дай мені знати,

Коли остаточно розтане

Віра в те, що тут

Теж можна бути щасливим.

Я не забуду.

Я буду повинен

Сказати тобі: "Спасибі".

Я страшенно втомився.

Гнів майже став звичкою.

Запитай мене «Як життя?»,

І я скажу тобі «Відмінно!»,

Хоча збрешу... Адже брехня—

Моя звичка також.

З висоти в сотні миль,

Пролітаючи крізь комети,

Вниз дивлюся прощаючись,

Але не кіну я монету.

Я не повернуся!

До потрібної мети дістануся.

Дай мені знати,

Коли небо засяє.

Дай мені знати,

Коли остаточно розтане

Віра в те, що тут

Теж можна бути щасливим.

Я не забуду.

Я буду повинен

Сказати тобі: "Спасибі".