Нереальность - Маша Тереб

Не помни меня, не помни.

Когда подойдешь — узнаешь.

Ты будешь бокал неполный,

я — то, что в него наливают.

Пойди, посмотри — открыто.

Ты можешь не стать при этом

испитым вином, разлитым

зеленым как море светом.

Нереальность что-то шепчет.

Слышишь смех ее сумасшедший.

Нереальность прячет утром

брызги солнца за перламутром.

Ты будешь недолго верить

как станет с тобой однажды.

А впрочем, шагнув за двери,

исчезнешь как день вчерашний.

А может мы просто дети,

которые снов не видят

о том, что на их планете

никто никого не обидит?..

Не пам'ятай мене, не пам'ятай.

Коли підійдеш — дізнаєшся.

Ти будеш келих неповний,

я — те, що в нього наливають.

Іди, подивися — відкрито.

Ти можеш не стати при цьому

випитим вином, розлитим

зелене, як море світло.

Нереальність щось шепоче.

Чуєш сміх її божевільний.

Нереальність ховає вранці

бризки сонця за перламутром.

Ти будеш недовго вірити

як стане з тобою одного разу.

А втім, ступивши за двері,

зникнеш як день учорашній.

А може ми просто діти,

які снів не бачать

про тому, що на их планеті

ніхто нікого не скривдить?..