Those Were the Days - Mary Hopkins

Once upon a time there was a tavern,

Where we used to raise a glass or two.

Remember how we laughed away the hours,

think of all the great things we would do.

Those were the days my friend,

We thought they’d never end,

We’d sing and dance for-ever and a day,

We’d live the life we choose,

We’d fight and never lose,

For we were young and sure to have our way.

Lalala lah lala, lalala lah lala

Those were the days, oh yes, those were the days.

Then the busy years went rushing by us.

We lost our starry notions on the way.

If by chance I’d see you in the tavern,

We’d smile at one another and we’d say:

Just tonight I stood before the tavern,

Nothing seemed the way it used to be.

In the glass I saw a strange reflection,

Was that lonely woman really me.

Through the door there came familiar laughter.

I saw your face and heard you call my name.

Oh, my friend, we’re older but no wiser,

For in our hearts the dreams are still the same.

Була колись таверна,

Де ми коли піднімали стакан чи дві.

Згадайте, як ми не сміялися цілі години,

подумайте про всі чудові речі, які ми б зробили.

Це були дні мій друг,

Ми думали, що вони ніколи не закінчаться,

Ми співали б і танцювали вічно і день,

Ми жили б життям, яке вибрали,

Ми будемо боротися і ніколи не програємо,

Бо ми були молоді й упевнені, що маємо свій шлях.

Лалала ла лала, лаляла ла ляла

Це були дні, о так, це були дні.

Потім насичені роки пройшли повз нас.

По дорозі ми втратили свої зоряні уявлення.

Якби я випадково побачив тебе в таверні,

Ми посміхалися один одному й говорили:

Тільки сьогодні ввечері я стояв перед таверною,

Ніщо не здавалося таким, як раніше.

У склі я побачив дивне відображення,

Чи була ця самотня жінка справді мною.

Через двері почувся знайомий сміх.

Я бачив твоє обличчя і чув, як ти називаєш моє ім’я.

О, мій друже, ми старші, але не  мудріші,

Бо в наших серцях мрії все ті самі.