Континенты - Март Бабаян

Отчего душа прижалась к сердцу не дыша?

Отчего все реже чувством этим дорожат?

Мир вокруг ломает судьбы, а часы спешат.

Только не они за нас решают и вершат.

Бьются, бьются в унисон сердца, и снова кругом голова.

И словно птицы рвутся в небеса!

Припев:

На континенты, минуты, моменты,

Наша любовь пути искала!

Ждала и понимала.

Просто будь рядом со мной, той, что зову я «Судьбой»,

И в этом храме звездопада — мне ничего не надо.

Мегаполис ночь обнимет, окна замолчат.

И любви признания, как мелодия звучат.

Навсегда хочу я этот миг остановить.

Я прошу рассвет, — прошу тебя: «Не уходи!»

Бьются, бьются в унисон сердца, и снова кругом голова.

И словно птицы рвутся в небеса!

Припев:

На континенты, минуты, моменты,

Наша любовь пути искала!

Ждала и понимала.

Просто будь рядом со мной, той, что зову я «Судьбой»,

И в этом храме звездопада — мне ничего не надо.

Мне ничего не надо!

(Ничего не надо!)

На континенты, минуты, моменты,

Наша любовь пути искала!

Ждала и понимала.

Просто будь рядом со мной, той, что зову я «Судьбой»,

И в этом храме звездопада — мне ничего не надо.

Чому душа пригорнулася до серця не диха?

Чому все рідше почуттям цим дорожать?

Світ навколо ламає долі, а годинник поспішає.

Тільки не вони за нас вирішують і вершать.

Б'ються, б'ються в унісон серця, і знову кругом голова.

І немов птахи рвуться в небеса!

Приспів:

На континенти, хвилини, моменти,

Наше кохання шляху шукало!

Чекала і розуміла.

Просто будь поруч зі мною, тією, що кличу я «Долею»,

І в цьому храмі зорепада мені нічого не треба.

Мегаполіс ніч обійме, вікна замовчать.

І любові визнання, як мелодія звучать.

Назавжди хочу я цю мить зупинити.

Я прошу світанку, прошу тебе: «Не йди!»

Б'ються, б'ються в унісон серця, і знову кругом голова.

І немов птахи рвуться в небеса!

Приспів:

На континенти, хвилини, моменти,

Наше кохання шляху шукало!

Чекала і розуміла.

Просто будь поруч зі мною, тією, що кличу я «Долею»,

І в цьому храмі зорепада мені нічого не треба.

Мені нічого не треба!

(Нічого не треба!)

На континенти, хвилини, моменти,

Наше кохання шляху шукало!

Чекала і розуміла.

Просто будь поруч зі мною, тією, що кличу я «Долею»,

І в цьому храмі зорепада мені нічого не треба.