Untitled - Marracash

Scrivo una canzone senza titolo

Scrivo una canzone senza pensare a dove andrà

E chi l’ascolterà, libero, per raggiungere l’essenza

Grazie Marz, il tappeto è magnifico

Metto a nudo le paure che ho

Non temo di essere ridicolo

Lasciare che il mio personaggio uccida Fabio

O peggio che lo renda schiavo un’altra volta no

È strano, fra', l’amore ci imbarazza

Come quando stai con gli amici e ti chiama la ragazza

Come fa tua mamma quando hai gente a casa

E lei fa l’affettuosa, io la cacciavo dalla mia stanza

Passato dalla paura di non farcela a quella di farcela

A dire chi è il meglio in Italia, a voce alta

Come quando ti piace troppo una ragazza

E a vederla c’hai l’ansia ed aspetti a baciarla

Non mi interessa ciò che la gente pensa di me, la massa

Perché la massa, fra', non pensa e basta

A casa ho un plasma, vedo me stesso in un programma

Tra noi che cambia?

Io ho arredato meglio la mia gabbia!

Orientali si occidentalizzano, sorpassi

Il mondo cambia, occidentali provano a orientarsi

L’Italia perde il PIL e non il vizio

Si chiudono più affari nei salotti che in ufficio

Non vi siete accorti?

Tutto il mondo ride per non piangere

Fanno i conti in tutto il mondo muori per un margine

Maneggia con cura la mia anima che è fragile

Apri gli occhi perché chiuderli è molto più facile (lo fanno tutti)

Per quelli dei locali i ragazzi sono paganti

Di certo siete artisti a postare e a fotografarvi

Ho scelto di levarmi, di elevarmi, di non allearmi

Di alleviarvi il viaggio e dopo anni dirvi: alle armi!

Scrivo una canzone senza titolo

Ieri sono uscito ed ho incontrato Dio in un vicolo

Oggi scendere dal letto è andare sul patibolo

Alternare l’euforia e la perdita di stimolo

E metto in mostra la forza che ho

Non sono un uomo, sono un simbolo

Non lascerò che Fabio, un uomo tormentato

Comprometta il risultato un’altra volta, no

La tua paura prova solo che il coraggio esiste

Troppo impegnato a viverlo per scriverlo su Twitter

Mi chiedo ora quanto ancora in là mi posso sporgere

Guardo le stelle come se potessero rispondere

Durante un temporale ho visto la spina dorsale del cielo

Stavo conciato male però c’ero!

La verità mi è entrata in casa quasi di soppiatto

Le ho detto di restare ferma e le ho fatto un ritratto

Mi hai portato in posti dove non ero mai stato prima

Leggi il mio volto come una cartina

Dividiamoci il mio cuore tipo ultima siga

Ho aspettato a scrivere di te fino quasi l’ultima rima

È strano, fra', l’amore ci imbarazza

Chi lo mette in piazza, di solito, pensa a quanto mette in tasca

Se queste frasi non sono abbastanza e manca il titolo

È perché per descriverlo la parola non basta!

Ammalarsi di una donna

Tra le spire, fra', Anaconda

Come so che sei davvero tu

E non una bella menzogna?

Noi due corpi e solo un’ombra

Il mio respiro che si accorcia

Ora so che sei davvero tu

E qualcosa resterà

E metto a nudo le paure che ho

Non sono un uomo sono un simbolo

Lasciare che il mio personaggio uccida Fabio

O peggio che lo renda schiavo un’altra volta, no

Я пишу пісню без назви

Я пишу пісню, не думаючи, куди вона піде

І хто її послухає, безкоштовно, щоб дійти до суті

Дякую, Марз, килим чудовий

Я оголю свої страхи

Я не боюся бути смішним

Дозвольте моєму персонажу вбити Фабіо

Або гірше, ніж знову зробити його рабом

Дивно, брате, любов нас бентежить

Як коли ти з друзями і тобі дзвонить дівчина

Як ваша мама, коли у вас вдома є люди

А вона ласкава, я вигнав її зі своєї кімнати

Перейшов від страху не встигнути до страху встигнути

Сказати, хто найкращий в Італії, вголос

Як, коли тобі занадто подобається дівчина

І коли ти бачиш її, ти відчуваєш тривогу і чекаєш, щоб її поцілувати

Мені байдуже, що думають про мене, натовп

Тому що маса, між ', не просто думає

Вдома маю плазму, бачу себе в програмі

Що змінюється між нами?

Я краще обставив свою клітку!

Східники вестернізують, обганяють

Світ змінюється, західники намагаються зорієнтуватися

Італія втрачає свій ВВП, а не порок

У вітальнях закривається більше угод, ніж в офісах

Ви не помітили?

Весь світ сміється, щоб не плакати

Вони підраховують у всьому світі, що ти помреш з відривом

Бережно поводитись із моєю тендітною душею

Відкрийте очі, бо закрити їх набагато легше (у всіх)

За тих з місцевих платять хлопці

Ви, безумовно, художники, щоб публікувати та фотографувати себе

Я вирішив піднятися, піднятися, а не вступати в союз

Щоб полегшити шлях і через роки сказати тобі: до зброї!

Я пишу пісню без назви

Вчора я вийшов і зустрів Бога в провулку

Сьогодні вставати з ліжка – це піддаватися на шибеницю

Чергування між ейфорією та втратою стимулу

І я показую силу, яку маю

Я не людина, я символ

Не дозволю Фабіо, вимученого чоловіка

Ще раз скомпрометуйте результат, ні

Ваш страх лише доводить, що мужність існує

Занадто зайнятий цим, щоб писати це в Twitter

Зараз мені цікаво, як далеко я можу простягнутися

Я дивлюся на зірки, наче вони можуть відповісти

Під час грози я побачив хребет неба

Я був у поганому стані, але я був там!

Правда увійшла в мій дім майже потай

Я сказав їй стояти на місці і зробив її портрет

Ти привів мене туди, де я ніколи раніше не був

Прочитай моє обличчя, як карту

Давайте розділити моє серце, як останню сигарету

Я чекав, щоб написати про тебе майже до останнього вірша

Дивно, брате, любов нас бентежить

Ті, хто кладе його на майдан, зазвичай думають про те, скільки кладуть у кишені

Якщо цих речень недостатньо, а заголовок відсутній

Це тому, що слова недостатньо, щоб описати це!

Захворіти від жінки

Між котушками, між ', Анаконда

Як я знаю, це справді ти

І не хороша брехня?

Ми два тіла і тільки тінь

Моє дихання стає коротшим

Тепер я знаю, що це справді ти

І дещо залишиться

І я оголю свої страхи

Я не людина, я символ

Дозвольте моєму персонажу вбити Фабіо

Або гірше, ніж знову зробити його рабом, ні