Untitled - Marracash, Marz

Scrivo una canzone senza titolo

Scrivo una canzone senza pensare a dove andrà

E chi l’ascolterà, libero, per raggiungere l’essenza

Grazie Marz, il tappeto è magnifico

Metto a nudo le paure che ho

Non temo di essere ridicolo

Lasciare che il mio personaggio uccida Fabio

O peggio che lo renda schiavo un’altra volta no

È strano, fra', l’amore ci imbarazza

Come quando stai con gli amici e ti chiama la ragazza

Come fa tua mamma quando hai gente a casa

E lei fa l’affettuosa, io la cacciavo dalla mia stanza

Passato dalla paura di non farcela a quella di farcela

A dire chi è il meglio in Italia, a voce alta

Come quando ti piace troppo una ragazza

E a vederla c’hai l’ansia ed aspetti a baciarla

Non mi interessa ciò che la gente pensa di me, la massa

Perché la massa, fra', non pensa e basta

A casa ho un plasma, vedo me stesso in un programma

Tra noi che cambia?

Io ho arredato meglio la mia gabbia!

Orientali si occidentalizzano, sorpassi

Il mondo cambia, occidentali provano a orientarsi

L’Italia perde il PIL e non il vizio

Si chiudono più affari nei salotti che in ufficio

Non vi siete accorti?

Tutto il mondo ride per non piangere

Fanno i conti in tutto il mondo muori per un margine

Maneggia con cura la mia anima che è fragile

Apri gli occhi perché chiuderli è molto più facile (lo fanno tutti)

Per quelli dei locali i ragazzi sono paganti

Di certo siete artisti a postare e a fotografarvi

Ho scelto di levarmi, di elevarmi, di non allearmi

Di alleviarvi il viaggio e dopo anni dirvi: alle armi!

Scrivo una canzone senza titolo

Ieri sono uscito ed ho incontrato Dio in un vicolo

Oggi scendere dal letto è andare sul patibolo

Alternare l’euforia e la perdita di stimolo

E metto in mostra la forza che ho

Non sono un uomo, sono un simbolo

Non lascerò che Fabio, un uomo tormentato

Comprometta il risultato un’altra volta, no

La tua paura prova solo che il coraggio esiste

Troppo impegnato a viverlo per scriverlo su Twitter

Mi chiedo ora quanto ancora in là mi posso sporgere

Guardo le stelle come se potessero rispondere

Durante un temporale ho visto la spina dorsale del cielo

Stavo conciato male però c’ero!

La verità mi è entrata in casa quasi di soppiatto

Le ho detto di restare ferma e le ho fatto un ritratto

Mi hai portato in posti dove non ero mai stato prima

Leggi il mio volto come una cartina

Dividiamoci il mio cuore tipo ultima siga

Ho aspettato a scrivere di te fino quasi l’ultima rima

È strano, fra', l’amore ci imbarazza

Chi lo mette in piazza, di solito, pensa a quanto mette in tasca

Se queste frasi non sono abbastanza e manca il titolo

È perché per descriverlo la parola non basta!

Ammalarsi di una donna

Tra le spire, fra', Anaconda

Come so che sei davvero tu

E non una bella menzogna?

Noi due corpi e solo un’ombra

Il mio respiro che si accorcia

Ora so che sei davvero tu

E qualcosa resterà

E metto a nudo le paure che ho

Non sono un uomo sono un simbolo

Lasciare che il mio personaggio uccida Fabio

O peggio che lo renda schiavo un’altra volta, no

Я пишу пісню без назви

Я пишу пісню, не думаючи про те, куди вона піде

І хто його послухає, зможе вільно дійти до суті

Дякую, Marz, килим чудовий

Я оголю свої страхи

Я не боюся бути смішним

Нехай мій персонаж уб’є Фабіо

Або, що ще гірше, це знову робить його рабом, ні

Дивно, брате, любов нас бентежить

Наприклад, коли ви з друзями, і вам телефонує ваша дівчина

Як ваша мама, коли вдома є люди

А вона ласкава, я б вигнав її зі своєї кімнати

Перейшов від страху не встигнути до страху встигнути

Щоб вголос сказати, хто найкращий в Італії

Подобається, коли дівчина тобі надто подобається

І побачивши її, ви хвилюєтесь і чекаєте, щоб поцілувати її

Мені байдуже, що про мене думають люди, маса

Тому що маса, брат, не просто думає 

Вдома у мене є плазма, я бачу себе в програмі

Яка між нами різниця?

Я обставив свою клітку краще!

Східняки вестернізуються, наздоганяють

Світ змінюється, західники намагаються зорієнтуватися

Італія втрачає ВВП, а не втрату

У вітальнях укладається більше угод, ніж в офісі

Ви не помітили?

Весь світ сміється, щоб не плакати

Вони займаються математикою в усьому світі, ви помрете з відривом

Бережіть мою душу, яка є крихкою

Відкрийте очі, бо закрити їх набагато легше ( це роблять усі)

За клуби діти платять

Безперечно, ви художники, які публікують і фотографують себе

Я вирішив піднятися, підняти себе, а не об’єднати зусилля

Щоб полегшити вашу подорож і після багатьох років казати: до зброї!

Я пишу пісню без назви

Вчора я вийшов і зустрів Бога в вулку

Сьогодні вставати з ліжка — йти на шибеницю

Чергуйте ейфорію та втрату стимулу

І я демонструю свою силу

Я не людина, я символ

Я не дозволю Фабіо, проблемна людина

Знову скомпрометувати результат, ні

Ваш страх лише доводить, що мужність існує

Занадто зайнятий, щоб писати про це в Твіттері

Мені тепер цікаво, скільки ще я можу опертися

Я дивлюся на зірки, ніби вони можуть відповісти

Під час грози я побачив хребет неба

Я був у поганій формі, але я був там!

Правда проникла в мій дім майже крадькома

Я сказав їй триматися спокійно, і я зробив її портрет

Ви повели мене туди, де я ніколи раніше не був

Читай моє обличчя, як карту

Давайте поділимося моїм серцем, як остання сига

Я чекав написати про тебе майже до останнього віршика

Дивно, брате, любов нас бентежить

Ті, хто кладуть на вулиці, зазвичай думають про те, скільки вони кладуть у свою кишеню

Якщо цих речень недостатньо і відсутня заголовок

Це тому, що слова недостатньо, щоб це описати!

Захворіти з жінкою

Серед котушок, бро, Анаконда

Ніби я знаю, це справді ти

І хіба це не красива брехня?

Ми два тіла і лише тінь

Мій подих, що коротшає

Тепер я знаю, що це справді ти

І щось залишиться

І я оголю свої страхи

Я не людина, я символ

Нехай мій персонаж уб’є Фабіо

Або, що ще гірше, це знову робить його рабом, ні