L'Ultima Settimana - Marracash

Fissami pure, non so dirti la verità

Dai vieni qua e dimmi che anch’io ho un’anima

Se sì non è più un segreto, ma in realtà

Non so dirtelo

Guardami a fondo, stavolta non basterà

Tu tremi già e sai che qualcosa non va

Non pensarci perché tanto questa volta io

Non so dirtelo

La città è ormai lontana e sono qui che guido

Sono vivo, e ho ancora lei vicino

Accucciata sul sedile, almeno lei è innocente

Lei che non sa niente di quello che combino

Io meschino, che ho rovinato tutto

Come ho potuto?

Chissà, forse era destino

E butto giù un sorso dal suo finestrino

Per tenere chiuso fuori il buio, arriverà il mattino

E non farmi domande e io non ti dirò bugie

Ma tu non me lo chiedi perché sto sulle mie

Perché ti ho chiesto di partire, senza dirlo a nessuno

Perché penso per due, che ho sempre pensato per uno

«E non c'è più il futuro di una volta»

Leggo al cesso dell’autogrill, che ironia della sorte

Ma non c'è ironia nella morte

Pago il caffè ed esco, c'è foschia questa notte

Fissami pure, non so dirti la verità

Dai vieni qua e dimmi che anch’io ho un’anima

Se sì non è più un segreto, ma in realtà

Non so dirtelo

Guardami a fondo, stavolta non basterà

Tu tremi già e sai che qualcosa non va

Non pensarci perché tanto questa volta io

Non so dirtelo

E lei mi fa ciao dal parabrezza, ingoio l’amarezza

Voglio che mi veda senza

C'è il mare, c'è brezza, le corro incontro

Coi biglietti in tasca per la prima nave in partenza

E tutto la diverte, ride, la sto a guardare

Semplicemente pensando che le è andata male

Messina splende, guido tra i fichi d’india

Arance di Sicilia, lei si sistema il trucco alle ciglia

Arriviamo che sono già a tavola, Rino è a capotavola

È sorpreso ma non chiede che ci faccio là

Ci sistema fuori Avola

Vecchia casa isolata, tutta in pietra, e, puff, sembra una favola

Se ne innamora e io penso che sia un bel modo

Per un uomo di passare la sua ultima settimana

Stiamo solo per qualche ora, io bevo, sciolgo quel nodo

Ora quella tenda chiudila, che mi va

Fissami pure, non so dirti la verità

Dai vieni qua e dimmi che anch’io ho un’anima

Se sì non è più un segreto, ma in realtà

Non so dirtelo

Guardami a fondo, stavolta non basterà

Tu tremi già e sai che qualcosa non va

Non pensarci perché tanto questa volta io

Non so dirtelo

Passati i primi giorni non penso nemmeno più a scappare

Non le dico mai no, qualsiasi cosa voglia fare

Il mare, le cene, la pace, le chiese, le strade di giorno

Lei così viva e bella, io dentro morto

Più mi accorgevo di quanto era bella averla

Più si avvicinava il momento di perderla

E lei era sempre stata lì, come una fune tesa

E io non mi ero mai allungato per prenderla

Ed ora era tardi, troppo tardi per me e lei

Dopodomani sarò a Milano alle sei

Per dirgli «non ce l’ho fatta», che non ho i soldi

Per prendermi due colpi e pareggiare i conti

Un cerchio sopra di me, i loro volti mentre è a te che penso

Mentre crepo e vado all’inferno, leggi il biglietto

Ho messo i soldi in un doppiofondo, un tramonto

Tu in spiaggia che ridi girando in tondo, poi nulla

Tu in spiaggia che ridi girando in tondo, poi nulla

Tu in spiaggia che ridi girando in tondo, poi nulla

Tu in spiaggia che ridi girando in tondo, poi nulla

E poi nulla…

Подивися на мене, я не можу сказати тобі правди

Іди сюди і скажи мені, що в мене теж є душа

Якщо так, то це вже не секрет, а насправді

Я не можу вам сказати

Подивіться на мене уважно, цього разу буде мало

Ти вже тремтиш і знаєш, що щось не так

Не думай про це, тому що цього разу так багато мене

Я не можу вам сказати

Міста давно немає, а я їду сюди

Я живий, і я все ще маю її поруч

Пригнулась на сидінні, принаймні, вона невинна

Вона, яка нічого не знає про те, що я задумав

Я маю на увазі, що я все зіпсував

Як я міг?

Хто знає, можливо, це була доля

І я відпиваю ковток з його вікна

Щоб не було темряви, настане ранок

І не задавайте мені питань, і я не буду говорити вам неправду

Але ти мене не питаєш, бо я на своєму

Тому що я просив вас піти, нікому не сказавши

Тому що я думаю за двох, а я завжди думав за одного

«І більше немає майбутнього, яким воно було колись»

Я читав у туалеті придорожнього ресторану, яка іронія долі

Але в смерті немає іронії

Я плачу за каву і виходжу, сьогодні ввечері серпанок

Подивися на мене, я не можу сказати тобі правди

Іди сюди і скажи мені, що в мене теж є душа

Якщо так, то це вже не секрет, а насправді

Я не можу вам сказати

Подивіться на мене уважно, цього разу буде мало

Ти вже тремтиш і знаєш, що щось не так

Не думай про це, тому що цього разу так багато мене

Я не можу вам сказати

А вона зі мною прощається з лобового скла, я ковтаю гіркоту

Я хочу, щоб ти бачив мене без

Там море, там вітерець, я біжу їй назустріч

З квитками в кишені на перший корабель, що відправиться

І все її веселить, вона сміється, я за нею спостерігаю

Просто подумав, що пішло не так

Блищить Мессіна, я ганяю серед опунцій

Сицилійські апельсини, вона поправляє макіяж вій

Ми приходимо, коли я вже за столом, Ріно стоїть на чолі столу

Він здивований, але не питає, що я там роблю

Він виганяє нас з Аволи

Старий самотній будинок, весь у камені, і, пуф, він схожий на казку

Він закохується в це, і я думаю, що це гарний спосіб

Щоб чоловік провів свій останній тиждень

Залишаємось лише на кілька годин, я п’ю, розв’язую той вузол

Тепер закрийте ту завісу, яку я хочу

Подивися на мене, я не можу сказати тобі правди

Іди сюди і скажи мені, що в мене теж є душа

Якщо так, то це вже не секрет, а насправді

Я не можу вам сказати

Подивіться на мене уважно, цього разу буде мало

Ти вже тремтиш і знаєш, що щось не так

Не думай про це, тому що цього разу так багато мене

Я не можу вам сказати

Після перших кількох днів я вже навіть не думаю про те, щоб тікати

Я ніколи не кажу їй ні, що вона хоче робити

Море, обіди, спокій, церкви, вулиці вдень

Вона така жива і красива, я мертвий всередині

Тим більше я усвідомлював, як це було прекрасно мати її

Настав час її втратити

І вона завжди була поруч, як канатик

І я ніколи не звертався, щоб взяти це

А тепер було пізно, пізно для неї і для мене

Післязавтра я буду в Мілані о шостій

Сказати йому «я не встиг», що у мене немає грошей

Взяти два удари і зрівняти рахунок

Коло наді мною, їхні обличчя, коли я думаю про тебе

Поки я ламаю і їду до біса, читай квиток

Я поклав гроші в подвійне дно, захід сонця

Ти на пляжі смієшся колами, то нічого

Ти на пляжі смієшся колами, то нічого

Ти на пляжі смієшся колами, то нічого

Ти на пляжі смієшся колами, то нічого

А потім нічого...