Смородина - Марк Винокуров

Пригорюнилась трава, наклонилась до земли,

И куда то до тепла, улетели журавли,

Закручинился в дали месяц молодой,

Разбросав лучи свои, за серебряной рекой.

В малахитовых полях, васильки раняют мёд,

И о чём то на ветвях, грустно соловьи поют,

Разгулялсяозорной, ветер гуслями звеня,

Но с собой как прежде вновь, он не позовёт меня.

На губах смородина, чёрная горчит,

И всё ладно вроде бы, а душа болит,

В дали бирюзовые не подняться мне,

Знать грехи тяжёлые, держат на земле.

У дороги бьёт родник, с горькой, мёртвою водой,

Ну, а мне бы хоть на миг, отыскать глоток живой,

В монастырь бы с ней пошёл, у иконы освятил,

Да смородины потом, каждый листик окропил.

На губах смородина, чёрная горчит,

И всё ладно вроде бы, а душа болит,

В дали бирюзовые не подняться мне,

Знать грехи тяжёлые, держат на земле.

На губах смородина, чёрная горчит,

И всё ладно вроде бы, а душа болит,

В дали бирюзовые не подняться мне,

Знать грехи тяжёлые, держат на земле,

В дали бирюзовые не подняться мне,

Знать грехи тяжёлые, держат на земле.

Пригорюнилася трава, нахилилася до землі,

І куди то до тепла, полетіли журавлі,

Закручився в дали місяць молодий,

Розкидавши свої промені, за срібною річкою.

У малохитових полях, волошки пораняють мед,

І що що то на гілках, сумно солов'ї співають,

Розгулявся бешкетною, вітер гуслями брязкаючи,

Але з собою як раніше знову, він не покличе мене.

На губах смородина, чорна гірчить,

І все добре ніби би, а душа болить,

Далі бірюзові не піднятися мені,

Знати гріхи важкі, тримають на землі.

У дороги б'є джерело, з гіркою, мертвою водою,

Ну, а мені би хоч на миг, відшукати ковток живий,

У монастир би з ним пішов, у ікони освятив,

Так смородини потім, кожен листок окропив.

На губах смородина, чорна гірчить,

І все добре ніби би, а душа болить,

Далі бірюзові не піднятися мені,

Знати гріхи важкі, тримають на землі.

На губах смородина, чорна гірчить,

І все добре ніби би, а душа болить,

Далі бірюзові не піднятися мені,

Знати гріхи важкі, тримають на землі,

Далі бірюзові не піднятися мені,

Знати гріхи важкі, тримають на землі.