Never to Love - Mark Seibert

Dear God, let me be hidden from her sight

Help me to ease my aching heart tonight

My love for her, too much to bear

It seems that she is everywhere, she is everywhere

Though in the empty sky

In every breath and every sigh

But to be blind, never to see

Her face again

I hear her voice and I am cursed

I catch her eye, the heavens burst

My joyful heart, forever yearning

In sweet despair

For she is everywhere, everywhere

Bright as gold, like sun

She greets the dawn and I am lost

For she is his, not mine to have

Never to hold, never to know

That I am hers, never to love

A trace of her escapes me still

But stirs my heart and always will

How do I live upon the earth like this

Destined to burn and always long for her

Reach for her, wanting more than clearly I deserve?

For she is his, not mine to have

Never to hold, not mine to touch

Never to know that I am hers

Never to love

For she is everywhere, everywhere

Bright as gold, like sun

She greets the dawn and I am lost

For she is his, not mine to have

Never to hold, not mine to touch

Never to know that I am hers

Never to love

Never to love

Боже милий, дай мені заховатися від її очей

Допоможи мені полегшити моє болісне серце сьогодні ввечері

Моя любов до неї, занадто велика, щоб винести

Здається, вона скрізь, вона скрізь

Хоча в порожньому небі

У кожному вдиху і в кожному зітханні

Але бути сліпим, ніколи не бачити

Знову її обличчя

Я чую їй голос і проклятий

Я ловлю її погляд, небеса розриваються

Моє радісне серце, вічно тужить

У солодкому відчаї

Бо вона скрізь, скрізь

Яскравий, як золото, як сонце

Вона вітає світанок, а я загублений

Бо вона його, а не моя 

Ніколи не тримати, ніколи не знати

Що я їй, ніколи не любити

Її слід досі вислизає від мене

Але хвилює моє серце і завжди буде

Як я живу на такій землі?

Судилося горіти й завжди тужити за нею

Потягнутися до неї, бажаючи більш ніж явно, чого я заслуговую?

Бо вона його, а не моя 

Ніколи не тримати, а не моє – торкатися

Ніколи не знати, що я її

Ніколи не любити

Бо вона скрізь, скрізь

Яскравий, як золото, як сонце

Вона вітає світанок, а я загублений

Бо вона його, а не моя 

Ніколи не тримати, а не моє – торкатися

Ніколи не знати, що я її

Ніколи не любити

Ніколи не любити