Há Uma Música Do Povo - Mariza, Mario Pacheco, João Lyra

Há uma música do povo, nem sei dizer se é um fado,

que ouvindo há um ritmo novo, no ser que tenho guardado.

Ouvindo-a sou quem seria, se desejar fosse ser,

é uma simples melodia, das que se aprendem a viver.

Mas é tão consoladora, a vaga e triste canção,

que a minha alma já não chora, nem eu tenho coração,

Sou uma emoção estrangeira, um erro de sonho ido,

canto de qualquer maneira, acabo com um sentido.

Mas é tão consoladora, a vaga e triste canção,

que a minha alma ja não chora, nem eu tenho coração,

Sou uma emoção estrangeira, um erro de sonho ido,

canto de qualquer maneira, acabo com um sentido.

Є пісня народу, я навіть не можу сказати, чи це фадо,

що слухати є новий ритм у тій істоті, яку я зберіг.

Слухаючи це, я такий, ким би був, якби хотів бути,

це проста мелодія, з якою ти вчишся жити.

Але така втішна, невиразна й сумна пісня,

що душа моя більше не плаче, ані серця не маю,

Я чужа емоція, помилка зниклого сну,

Я все одно співаю, у мене є сенс.

Але така втішна, невиразна й сумна пісня,

що моя душа більше не плаче, і не маю серця,

Я чужа емоція, помилка зниклого сну,

Я все одно співаю, у мене є сенс.