Me Diga - Marina

Francisca veio lá do norte, de onde

Também vieram meus avós e pais

Talvez em busca de novos horizontes

No tempo em que eu não era nem nascida

Mas se eu nasci há tanto tempo já

Que meu passado está perdido em brumas

Rasteiras e fumaça, o que dizer

Do dela?

Do dela tão mais distante?

Me diga, Francisca, me diga

Francisca veio para o sul há tempos

E já chegou sonhando em retornar

E cultivar em meio a certas brenhas

Algum roçado junto à sua mãe

Ela era quase ainda uma criança

E lá ficava o mundo de verdade:

O sol a chuva a noite a festa a morte

A vida

A aguardá-la, ainda mais distante

Me diga, Francisca, me diga

Parnaíba, Ipiranga, Rio Longá, Campo Maior

Um certo norte está onde ela está

Em frente `a praia de Copacabana

Onde ela faz cuscuz, beiju ou peta

E seu sotaque é cada vez mais forte

Me diga, Francisca, me diga

E ela ralha com o feirante esperto

E tem conversas com a mãe ausente

E o sabiá pousado no seu dedo

Que aponta

Algum lugar tão mais distante

Entre o nordeste que deixou na infância

E o sul que nunca pareceu real

A Francisca tem saudade de uns lugares

Que passam a existir quando ela os pinta:

São mares turquesados e espumantes

Em frente a uns casarões abandonados

Que, não sei bem porque, nos desamparam

No meio

De algum lugar tão distante

Me diga Francisca, me diga

Франциска прибула з півночі, звідки

Прийшли і мої бабуся, дідусь, батьки

Можливо, в пошуках нових горизонтів

У той час, коли я навіть не народився

Але якщо я народився так давно

Що моє минуле губиться в тумані

Трюки та дим, що казати

Робіть її?

Від неї так далеко?

Скажи мені, Франческа, скажи мені

Франциска приїхала на південь дуже давно

І вже приїхав, мріючи повернутися

І культивувати серед певних заростей

Деякі крутилися поруч із вашою мамою

Вона була майже ще дитиною

І був справжній світ:

Сонячний дощ уночі – вечірка на смерть

життя

Чекаю на вас, ще далі

Скажи мені, Франческа, скажи мені

Парнаїба, Іпіранга, Ріо-Лонга, Кампо-Майор

Де вона знаходиться на певній півночі

Перед пляжем Копакабана

Де вона робить кус-кус, беджу чи пета

І ваш акцент стає сильнішим

Скажи мені, Франческа, скажи мені

І вона лає розумного маркетолога

І розмовляє з відсутньою матір’ю

І дрозд сів на твій палець

що вказує

Десь так далеко

Серед північного сходу, який він залишив у дитинстві

Це південь, який ніколи не був справжнім

 Франціска сумує за деякими місцями

Які виникають, коли вона їх малює:

Це бірюзові і блискучі моря

Перед якимись занедбаними особняками

Це, я не знаю чому, покидає нас

Посередині

Звідкись так далеко

Скажи мені Франциска, скажи мені