Castrum Doloris - Marduk

Perceive how our shadow and movitz mon frere

Within a darkness en closes

How gold and purple in the shovel there

To gravel and rags disposes

From his torment river charon waves

And three times thereafter the digger of graves

Ended it all this your last groan

Therefore movitz come do what I grave

Help raise our sisters?

tombstone

Oh that wistful and forgotten place

Under the branches that hushes

Where time and death one hideous face

Unites into ashes

You who never once by envy was struck

Although your time came when you ran out of luck

Amongst the graves always narrows

Enemy there armed with face carved in rock

Gently breaking ones arrows

The little Bell tolling the grand Bells

Groan

Cantor with flowers in the gate

And with the Bellowing prayer like

Tone

Hallows those who met their fate

Path that leads up to this grand yard

Of tombs

Tramples on roses fading yellowing

Bloom

Moulding hoardings and biers

Until this long black clad row of doom

Deeply bows down in tears

Past on to rest fistfight and ball

Gone is the love of your life

At where the grass yet don’t grow at all

You look back at your buried wife

She from wine and liquor parted today

And with her all the joy that kept death away

Bottle who will now command thee?

Thirsty was she now have become deaths prey

We are all thirsty as can be

Зрозумійте, як наша тінь і movitz mon frere

У темряві закривається

Як там золото і фіолет в лопаті

Гравій і ганчірки розташовує

Від його мук річка харон хвилями

А потім тричі копача могил

Закінчив усе це твій останній стогін

Тому movitz прийди, зроби те, що я могил

Допомогти виховати наших сестер?

надгробка

О, це сумне й забуте місце

Під гілками, що мовчить

Де час і смерть одне огидне обличчя

Об’єднується в попіл

Тебе, кого жодного разу не вразила заздрість

Хоча настав ваш час, коли вам не пощастило

Серед могил завжди звужується

Там ворог, озброєний обличчям, висіченим у скелі

Акуратно ламаючи стріли

Маленький дзвіночок дзвонить у великі дзвони

Стогін

Кантор з квітами у воріт

І з ревною молитвою як

Тон

Вшановує тих, хто зустрів свою долю

Стежка, що веде до це величний двір

З гробниць

Топче троянди, що в'януть жовтіють

Блум

Формування щитів і ліжок

Аж до цього довгого чорного ряду приреченості

Глибоко вклоняється у сльозах

Переходьте на відпочинок кулачний бій і м’яч

Зникла любов твого життя

Там, де трава ще не росте взагалі

Ви озираєтеся на свою поховану дружину

Вона сьогодні розлучилася з вином і алкоголем

А разом з нею вся радість, що віддаляла смерть

Пляшка хто тепер буде тобою командувати?

Спрагла була вона тепер стала жертвою смерті

Ми всі відчуваємо спрагу