Udahni - Nevena Glibetić Nensi, Krumes

Udahni, pusti

Udahni i pusti

Udahni i pusti, daleko plovi brod

Udahni i pusti, taj svet nije

Tvoj

Ponekad voleo bih da umaknem nekud

Voleo bih da jednostavno nestanem

Voleo bih da jednostavno prestanem

Da budem sve što post’o sam nakon svoje petnaeste

Samo je tada bilo effortless

Sada sam nešto k’o hologram

Sada tu sam i nisam i zurim u lica

Nekapirajući ništa od ovoga

Tik-tik i postpopularnost

Jao čekaj, jel' ti beše onaj reper?

Sad te nema nigde a pre te bilo stalno

Naj fan sam tebe, IDJa i Cece

Ja volim sve u isto vreme

Zato što sam millennial kreten

Samo da sam prvi comment nakon pesme

I fotka za mreže i potpis na listu od sveske

Tik-tik i postidentitet

Nije MC, piše neke knjige

Nije pisac, piše neke rime

Ni PN ni BG, adresa iz lične je nigde

Kao korov, niče gde stigne

I čujem da se meša u politiku

A znamo povod smišljene igre

Za pare da nam podeli po kritiku

A to je mali paćenik i strani plaćenik

I bilo bi bolje da je za glavu skraćen

I da pusti nas na miru da slavimo svoje ruglo i ambis

Nemoj da daviš!

Tik-tik i postrealizam

Devedesete ispred i iza

Svi pukli, samo nek pucaju

Predsednik i dalje drži čas fašizma

Kao da sam dva’es godina bio u komi i probudio se danas

Potpuni stranac, sav sam k’o magla k’o sablast

Prošlosti balast nije moj svet, nije mi jasan

Ukrašen grad k’o Zorica Brunclik

Džiberski naslovi svuda za klik

Ceo dan s medija laže te lik

Piša ti u usta a ti moliš za bis

Beda i kič, beznađe ljiga i šminka

Sve dok ih 'zika sa Pinka

Lagano vozika kod šrinka

Žaba se skuvala živa, evo me s njom u šerpi

A što li je to moja briga i čije bukagije teglim

Zato blindiram sebe i nižem bližnje pod palubom barke Nojeve

Ali čujem iz komore sve što izgovore

Gore iz Gomore i Sodome i kažem

Udahni

Udahni i pusti, daleko plovi brod

Udahni i pusti, taj svet nije tvoj

Tik-tik i Eminem srpski

Kažem «hvala» a mislim se «crkni»

Da me sad lupi auto il' tramvaj

Eto šta bi pamtili manje-više sve kad se skupi

I zato mi je dobro u rupi

Jer gore je govana pomama

Kad je nenormalno normalna pojava

Ostaje da budeš ili barka Nojeva ili glava bojeva

Vazda bolje da padnem u zaborav nego pad na kolena

Naš svet je ovca i gazda kolje ga

Istina gola a svi kul s tim k’o da smo Ada Bojana

Post-postskriptum

Ovih dana si betoniram kriptu

Kriptonitom ispod ne dam nikom

Čisto inkognito pa i superljude smatram viškom

Istom pričom dave savetodavno

A neću ničiji savet odavno

Dao sam sebi zavet uglavnom da mi grafikon duše izgleda ravno

Da me ne dotiče i ne pogađa

Černobilj ovdašnji, java iz košmara, ljudi bez obraza

Nije rov da puca no da ne bi puk’o od poraza

I zato odbij — šta ćeš ovde sa bombom u katakombi?

I nema nade, nada je sada zombi

Otkinutom vilicom tužno se smeši i kopni

Psihoze obučene u lica

Bauljaju do posla i nazad

Savile se šipke i kičma

I koji ću im ja kurac da ih smaram?

Zato utisak nedelje — ja neopredeljen

Ne želim ni da čujem, da vidim, da jedem

Sve pripadam nepripadanju

Samom sebi sam varka

Ukidam i Marčela i Marka da umaknem nekud

Da jednostavno nestanem

Da jednostavno prestanem

Da budem sve što post’o sam nakon svoje petnaeste

Samo je tada bilo effortless

Sada sam nešto k’o utvara

Zatvaram vrata svog bunkera

Nagazim leš što zvao se Uteha i kažem

Udahni

Udahni i pusti

Udahni i pusti

Udahni i pusti

Udahni i pusti

Udahni i pusti

Udahni i pusti

Udahni i pusti, daleko plovi brod

Udahni i pusti, taj svet nije tvoj

Udahni i pusti, svet nije tvoj

Вдихніть, відпустіть

Вдихніть і відпустіть

Вдихніть і відпустіть, корабель відпливає далеко

Вдихніть і відпустіть, цього світу немає

твій

Іноді мені хочеться піти геть

Я хотів би просто зникнути

Я хотів би просто зупинитися

Бути все, що я постив після п’ятнадцяти років

Тільки тоді це було без зусиль

Тепер я як голограма

Тепер я тут, а мене немає, і я дивлюся на обличчя

Не фіксуючи нічого з цього

Тік-тик і постпопулярність

На жаль, зачекайте, це був ваш репер?

Зараз ти ніде і раніше був постійним

Я ваш шанувальник, IDJa та Cece

Я люблю все водночас

Тому що я тисячолітній придурок

Просто щоб бути першим коментарем після пісні

І фото для мереж і підпис у списку блокнотів

Тік-тик і ідентичність

Він не MC, він пише якісь книжки

Він не письменник, він пише якісь рими

Ні ПН, ні БГ, особистої адреси ніде

Як бур’ян, росте, де сягне

І я чую, що він втручається в політику

І ми знаємо причину продуманої гри

За гроші поділитися з нами після критики

А це маленький мученик і іноземний найманець

А краще було б укоротити на голову

І залишити нас у спокої святкувати нашу глум і прірву

Не задихайся!

Тік-так і постреалізм

Попереду і позаду дев'яності

Всі зламалися, тільки нехай стріляють

Президент досі дотримується класу фашизму

Я ніби два роки був у комі, а сьогодні прокинувся

Зовсім незнайомий, я як туман, як привид

Баласт минулого — не мій світ, він мені незрозумілий

Прикрашене місто, як Зоріка Брунклік

Назви Dziber скрізь за один клік

Персонаж весь день брехав вам із ЗМІ

Він писає тобі в рот, а ти благаєш на біс

Мізерія і кітч, безвихідь, слайм і макіяж

Поки вони зика з Пінк

Злегка забийте по усадці

Жабу зварили живою, ось я з нею в горщику

А що мене хвилює і чиїх піратів я тягну

Тому я бронюю себе й опускаю своїх сусідів під палубу Ноєвого ковчега

Але я чую з палати все, що вони говорять

Вгору з Гоморри і Содома, і я кажу

Вдихніть

Вдихніть і відпустіть, корабель відпливає далеко

Вдихніть і відпустіть, цей світ не ваш

Тік-тик і Емінем сербський

Я кажу "дякую" і маю на увазі "померти"

Нехай мене збиває машина чи трамвай

Це те, що ви б більш-менш запам’ятали, коли збиралися разом

І тому мені добре в норі

Бо манія лайно нагорі

Коли це ненормально

Залишається бути або Ноєвим ковчегом, або головою битви

Завжди краще впасти в забуття, ніж впасти на коліна

Наш світ — вівця, і бос її заколює

Правда гола і всі з нею круті, ніби ми Ада Бояна

Постскриптум

У ці дні я бетоную свій склеп

Я нікому не даю криптоніт нижче

Я вважаю надлишком чисте інкогніто і навіть надлюдей

З такою ж історією він дає поради

І я довго не буду прислухатися до чиїхось порад

Я дав собі обітницю, головним чином, щоб карта моєї душі виглядала плоскою

Не чіпай мене і не бий мене

Чорнобиль тут, кошмари, безликі люди

Це не окоп, щоб стріляти, але й не бути переможеним

І так відмовляйся — що ти тут будеш робити з бомбою в катакомбах?

І надії немає, надія тепер зомбі

З розірваною щелепою він сумно посміхнувся і кивнув

Психоз тренований на обличчях

Їдуть на роботу і назад

Бруски і хребет зігнуті

І що в біса я буду робити, щоб потурбувати їх?

Тому враження тижня - я ще не визначився

Я навіть не хочу чути, бачити, їсти

Я належу до неналежності

Я обманюю себе

Я скасовую і Марчелло, і Марка, щоб кудись піти

Щоб просто зникнути

Щоб просто зупинитися

Бути все, що я постив після п’ятнадцяти років

Тільки тоді це було без зусиль

Тепер я як привид

Я зачиняю двері свого бункера

Я наступаю на труп, який називається Утіха, і кажу

Вдихніть

Вдихніть і відпустіть

Вдихніть і відпустіть

Вдихніть і відпустіть

Вдихніть і відпустіть

Вдихніть і відпустіть

Вдихніть і відпустіть

Вдихніть і відпустіть, корабель відпливає далеко

Вдихніть і відпустіть, цей світ не ваш

Вдихніть і відпустіть, світ не ваш