İstanbul - Marc Aryan

Istanbul, je pense souvent à tes mosquées

Et à tes longs minarets qui s'élancent vers le ciel.

Istanbul, souvent je rêve aux eaux bleues du Bosphore

Où se mirait un visage, un visage bien aimé.

Istanbul, Istanbul, j’ai laissé dans tes murs,

Istanbul, Istanbul, une fille au cœur pur,

Une enfant que j’aime,

Belle comme un poème,

Avec de grands yeux noirs

Pareils à l’ombre du soir.

Istanbul, pourquoi le vie sépare-t-elle les amants?

Istanbul, pourquoi existe-t-il des montagnes, des océans

Entre ceux qui s’aiment?

Istanbul, Istanbul, j’ai soif de ses baisers,

Istanbul, Istanbul, de sa peau veloutée.

J’ai faim de son regard,

Je voudrais la revoir

Pour abreuver mon cœur

D’un peu de bonheur.

Mais je sais qu’un jour,

Tout gonflé d’amour,

Je lui dirai «Chérie, bonsoir».

La main dans la main,

Sous ton ciel cristallin,

Nous sortirons tous les soirs.

Il y aura de nouveau

Chants et danses à gogo.

Il y aura mille joies encore

Et avec tous nos amis

Nous irons boire du raki

Dans les beaux restaurants du Bosphore.

Istanbul.

Стамбул, я часто думаю про ваші мечеті

І до ваших високих мінаретів, що злітають до неба.

Стамбул, мені часто сняться блакитні води Босфору

Де відбилося б обличчя, кохане обличчя.

Стамбул, Стамбул, я залишив у твоїх стінах,

Стамбул, Стамбул, дівчина з чистим серцем,

Дитина, яку я люблю,

Прекрасна, як вірш,

З великими чорними очима

Як вечірня тінь.

Стамбул, чому життя розлучає закоханих?

Стамбул, чому там гори, океани

Між тими, хто любить один одного?

Стамбул, Стамбул, я спраглий його поцілунків,

Стамбул, Стамбул, її оксамитової шкіри.

Я жадаю його погляду,

Я хотів би побачити її знову

Щоб вгамувати моє серце

Трохи щастя.

Але я знаю, що одного дня

весь роздутий від любові,

Я скажу: «Любий, добрий вечір».

Рука в руці,

Під твоїм кришталевим небом,

Ми будемо виходити щовечора.

Буде знову

Пісень і танців безліч.

Ще буде тисяча радощів

І з усіма нашими друзями

Ми підемо пити ракі

У прекрасних ресторанах Босфору.

Стамбул.