Zweifel - Mantus

Das Wort dringt aus der Vergangenheit

Gräbt sich tief ins Herz unserer Einsamkeit

Malt ein Paradies an den Horizont

Und es weist den Weg ins gelobte Land

Ich spüre den Strick dort an meinem Hals

Winde mich aus der Schlinge des Sündenfalls

Und am siebten Tag bricht die Welt entzwei

Und zerschlage den Geist aller Tyrannei

Die Zeit verliert, der Himmel fällt

Wenn der Glaube sich gegen das Leben stellt

Und ich zweifle doch ganz unbeirrt

Dass der Mensch gar jemals besser wird

Am Eingang zur Hölle, dort wohnt das Weib

Verbannt aus dem Kreis der Dreifaltigkeit

Und das himmlische Reich folge jenem Recht

Dass der Mann sei gut und das Weibe schlecht

Und ewig im Geiste die Freiheit droht

Und wie viele schon fanden dort ihren Tod

Und ich richte den Blick auf das heil’ge Land

Wo Religionen und Verbrechen gehen Hand in Hand

Слово походить із минулого

Копає глибоко в серце нашої самотності

Малює рай на горизонті

І це вказує шлях до землі обітованої

Я відчуваю мотузку на своїй шиї

Відкрути мене від пастки падіння

А на сьомий день світ ламається надвоє

І придушити дух усієї тиранії

Час втрачає, небо падає

Коли віра протистоїть життю

І досі маю сумніви

Цьому чоловікові стане краще

Біля входу в пекло, саме там живе жінка

Вигнаний з кола Трійці

І Царство Небесне підкоряється цьому закону

Цей чоловік хороший, а жінка погана

І вічно вимальовується в душі свобода

А скільки там загинуло

І я спрямовую свій погляд на землю святу

Де релігія і злочин йдуть рука об руку