Ophelia - Mantus

Die Illusion hat mich wieder

Ich lasse mich fallen in das klebrige Netz eines Traums

Und spinne mich ein in seidene Fesseln der Sehnsucht

Das Fieber rauscht in meinem Kopf

Und ich taumele blind durch graublaue Nächte

Es zerreißt mich innerlich

Ewiges Material meiner Seele

Ich verliere mich im Vakuum aus Zweifel und Vorsehung

Schmiege mich an Sinnbilder einer samtweichen Illusion

Lächle, meine Schöne, enttäusche mich nicht

Ich bin der Mensch hinter dem Spiegel

In all diesem Wahnsinn gibt es kein Ergründen

Ich weiß, ich habe gesündigt

In meinem Herz glänzt der Tod

In deinen Augen spiegelt sich die Wahrheit

Schenke mir Vergebung

Wenn der Tag sich dem Abend neigt

Nebel fällt

Ich taste mich durch Sein und Werden

Suche den hellsten Stern am Firmament

Vielleicht gibt es keine Zukunft

Vielleicht bin ich nicht der Prinz einer uralten Tragödie

Begehren ist ein viel zu kleines Wort

Ich vergehe im Rausche der Unwirklichkeit

Lebe, will geliebt werden

Gefühl ist stärker als tausend Gedanken

Ich winde mich heraus aus meinem Kokon

Und der Rest ist Schweigen

Ілюзія знову в мене

Я дозволив собі впасти в липку павутину мрії

І закрути мене в шовкових кайданах туги

Лихоманка в мене в голові

І я сліпо хитаюсь крізь сіро-блакитні ночі

Це розриває мене всередині

Вічний матеріал моєї душі

Я гублюся у вакуумі сумнівів і провидіння

Пригорніть символи оксамитової ілюзії

Посміхнись, красуне моя, не розчаровуй мене

Я людина за дзеркалом

У всьому цьому божевіллі немає ніякого розуміння

Я знаю, що згрішив

Смерть сяє в моєму серці

Правда відбивається в твоїх очах

дай мені прощення

Коли день переходить на вечір

падає туман

Я відчуваю свій шлях через буття і становлення

Знайдіть найяскравішу зірку на небосводі

Можливо, майбутнього немає

Може, я не князь античної трагедії

Бажання - це занадто маленьке слово

Я вмираю в сп'яненні нереальності

Живи, хочеш бути коханим

Почуття сильніші за тисячу думок

Я викручуюся зі свого кокона

А решта – тиша