Mars - Mantus

Umgeben von Mauern, unsichtbarer Gewalt

Gerate ich in die Fänge ihrer Gleichgültigkeit

Und die Dunkelheit kommt, verbreitet sich tief in mir

Am Abend reißen die Hunde ein verwundetes Tier

Es toben die Kriege, ich hab mich selbst aufgestellt

Ich weiß nicht, wer oder was geht hier als Sieger vom Feld

Ich greife nach deiner Liebe, greife haltlos ins Nichts

Und die Stille in mir explodiert

Es ist der Geist der Vernichtung, die Erschöpfung des Lichts

Die meine Seele verwüstet und den Körper zerbricht

Und die Augen, neurotisch, aus der Trauer geboren

Blicken krank und verloren… und verloren

Eine Kraft, die unbändig die Gedanken zerreißt

Hat die Väter getötet und die Kinder verwaist

Und ein rotes Geschwür, das die Organe befällt

Reißt mich aus dieser Welt… dieser Welt

Verzweiflung in mir wünscht sich die Krankheit herbei

Ich schaue auf tote Menschen, sie gehen an mir vorbei

Ich bin der Spiegel der Zeit, bin der verlassene Ort

Inmitten aller Vernunft, diese Gesellschaft ist Mord

Ich verharre in mir, suche Heilung auf Zeit

Und ich pflanze den Samen in die Lieblosigkeit

Welcher Schmerz hat den Platz in den Sternen belegt?

Wie viel Leben in mir wurde nie ausgelebt?

Оточений стінами, невидиме насильство

Я потрапляю в лапи їхньої байдужості

І темрява настає, розливається глибоко всередині мене

Увечері собаки вбивають поранену тварину

Війни лютують, я налаштувався

Я не знаю, хто чи що тут буде переможцем

Я тягнуся до твоєї любові, не тягнусь ні до чого

І тиша всередині мене вибухає

Це дух знищення, виснаження світла

Це спричиняє спустошення в моїй душі і ламає моє тіло

І очі, невротичні, народжені від горя

Виглядаючи хворим і втраченим... і втраченим

Сила, яка нестримно розриває думки

Вбив батьків і залишив дітей сиротами

І червоний фурункул, що вражає органи

Забирає мене з цього світу... цього світу

Відчай у мені бажає, щоб хвороба прийшла

Дивлюсь на мертвих, вони проходять повз мене

Я — дзеркало часу, я — безлюдне місце

Попри всі причини, це суспільство є вбивством

Я залишаюся в собі, шукаю тимчасового зцілення

І я саджу зерно в нелюбові

Який біль зайняв місце в зірках?

Скільки життя в мені ніколи не було прожито?