Liebe vergeht - Mantus

Wir waren gefangen in kalten Räumen aus Angst

Wo ein Gedicht voller Tränen die Welt ändern kann

Von Träumen aufgehetzt flohen wir von damals ins Jetzt

Wo ein Gefühl von Erkenntnis die Augen rein uns wäscht

Denn Liebe vergeht

Wie alles im Leben

Und nichts was uns hält

Mehr in dieser Welt …

Wir spielten uns selbst, inszenierten die Welt

Wo eine Geste des Schweigens vom Daseinsschmerz erzählt

Jenseits der Lieblichkeit erwacht die Wirklichkeit

So müde und leer, fallen keine Tränen mehr

Через страх ми опинилися в пастці в холодних просторах

Де вірш, повний сліз, може змінити світ

Переслідувані мріями, ми тікали відтоді й донині

Де почуття знання промиває нам очі

Бо любов згасає

Як і все в житті

І нічого, що нас тримає

Більше в цьому світі...

Ми зіграли самих себе, поставили світ

Де жест мовчання розповідає про біль існування

За межами краси прокидається реальність

Такий втомлений і порожній, що більше не течуть сліз