Die Stille des Ozeans - Mantus

Mein Körper treibt auf blauer See

Die kalte Luft verschleiert meinen Blick

Schon zieht mich ein gar dunkler Sog

In den tiefen Ozean zurück

Ich sinke immer tiefer, Stück um Stück

Ich sinke immer tiefer, Stück um Stück

Tief in meinen Gedanken gibt es einen Ort, der nur mir gehört

Was von außen schwer zu betrachten, ist von innen schon fast zerstört

Ich verirre mich in den Straßen, laufe blind an der Welt vorbei

Möchte träumen und niemals schlafen, meine Knochen sind schwer wie Blei

Ich lege mein Herz in deine Hand…

Der Schmerz entweicht

Schon fängt das Leben zu rauschen an

Ich falle tief

Bis in die Stille des Ozeans

Von der Hölle bis zu den Sternen, von der Erde ins Niemandsland

Wo das Denken sich wiederfindet, ist die Freiheit ins Fleisch gebrannt

Ich entferne mich von den Menschen, treibe wieder ins Meer hinaus

Wird mich jemand dort wiederfinden, breitet mir seine Arme aus

Ich lege mein Herz in deine Hand…

Der Schmerz entweicht

Schon fängt das Leben zu rauschen an

Ich falle tief

Bis in die Stille des Ozeans

Моє тіло пливе по синьому морю

Холодне повітря затьмарює мій зір

Вже тягне мене темна тяга

Назад до глибокого океану

Я тону все глибше й глибше, потроху

Я тону все глибше й глибше, потроху

Глибоко в моїй свідомості є місце, яке тільки моє

Те, на що важко дивитися ззовні, майже руйнується зсередини

Я гублюся на вулицях, іду наосліп повз світ

Хочу мріяти і ніколи не спати, мої кістки важкі, як свинець

Я віддаю своє серце в твої руки...

Біль втече

Життя вже починає рватися

Я глибоко падаю

До тиші океану

Від пекла до зірок, від землі до нічийної землі

Там, де опиняється мислення, свобода вигоряє тіло

Віддаляюся від людей, знову дрейфую в море

Якщо хтось там мене знайде, простягніть до мене руки

Я віддаю своє серце в твої руки...

Біль втече

Життя вже починає рватися

Я глибоко падаю

До тиші океану