Der Elfenbeinturm - Mantus

Das Bett noch lauwarm, Leichtsinn oder Größenwahn?

Zeit die Katze aus dem Sack zu lassen — ich Schrödinger

Sie trägt Ihre Unschuldsmiene, die Fassade unversiegelt

Falscher Film, denn unser Schaulspiel passt nicht zu den Untertiteln

Keine Reaktion — nur ein Zucken um den Mundwinkel

Sucht man nach den Schuldigen muss man sich nur umblicken

Sie unternimmt nichtmal den Versuch sich zu verteidigen

Ich ertrag Ihr Schweigen nicht, muss raus, lass' sie allein mit ihm

Knall die Tür zu, laufe ziellos durch die Straßen, brauche niemand

Brauch die Stille, brauch Tequila, brauch es jetzt mich aufzuspielen

Lauthals auf die Schnauze kriegen, Soundtrack auf Repeat

Brauch das Gefühl zu leben, endlich wieder Regen auf der Haut zu spüren

Kämpf mich durch ein Spinnennetz aus Selbstzweifel und Eifersucht

Spinnt sich durch die Stadt — die Fäden aus dem Loch in meiner Brust

Ich seh von deinem Elfenbeinturm Rauch aufsteigen

Doch hast mich nach Haus geleiten, von den grauen Geistern mit den tausend

Leibern

Du siehst mich an, als könntest Du Gedanken lesen

Ein einziger Augenblick fühlt sich an, wie ein ganzes Leben

Wenn einem klar wird eine Zukunft war uns nie bestimmt

Weißt Du nicht, dass unsere Wolkenschlösser längst Ruinen sind?

Du kannst mir glauben: Ich wollte nie Gedanken lesen!

Ansonsten hätt' ich mich an Dir schon lange satt gesehen

Wir bemerken nichtmal, dass die Wände längst in Flammen stehen

Während wir die Welt um uns herum in Schutt und Asche legen

Was für ein Alptraum, was für ein gottverdammtes Land!

Mit so vielen verfluchten Orten in der gottverdammten Stadt

Mit 16 damals unbeschrieben und bedeutungslos

Schrein' sie mir nun entgegen, wovon sie bis heute Zeuge wurden

Damals lebte ich unbefangen in den Tag hinein

Doch jeder Part beschreibt heut' was mich in den Wahnsinn treibt

So nah am Abgrund hatte ich stets meine klarsten Gedanken

Solang der Turm noch steht, bleib' ich in der Spirale gefangen

Alles am Anfang — Stehe wieder an der Spitze der Klippe

Dein Kaltes Schweigen, letzter Tritt in den Rücken!

Auf einmal find' ich mich in ihrem Zimmer wieder

Wie lang war ich fort?

Was hat mich hierhin getrieben?

Rauch hängt kalt und schwer, das Zimmer menschenleer

Alltäglicher Straßenlärm dringt zu mir von den Fenstern her

Ich sah mich immer als Ihr Retter in Not

Ihn die Prinzessin in Ketten haltend im Elfenbeinturm

Dabei hatte sie nie vorgehabt, dem Käfig zu entfliehen

War nur ein Traum für sie — nicht mehr als ausgelebte Fantasie

Wir glaubten fest, wir könnten der Realität für alle Zeiten trotzen

Am Ende ist sie schließlich über uns hereingebrochen

Ліжко ще тепленьке, недбалість чи манія величі?

Час випускати кота з мішка — я Шредінгер

Вона носить твоє невинне обличчя, фасад незапечатаний

Неправильний фільм, тому що наша акторська гра не відповідає субтитрам

Ніякої реакції — лише посмикування куточка рота

Якщо ви шукаєте винуватця, вам просто потрібно озирнутися навколо

Вона навіть не намагається захищатися

Я терпіти не можу твого мовчання, треба вийти, залишити її наодинці з ним

Ласкайте дверима, ходіть безцільно вулицями, нікому не потрібен

Потрібна тиша, потрібна текіла, потрібно, щоб я зараз зіграв

Гучне горло отримати морду, саундтрек на повторі

Потрібно пережити відчуття дощу на своїй шкірі нарешті знову

Боріться зі мною через павутину невпевненості в собі та ревнощів

Крутиться містом — нитки з дірки в моїх грудях

Я бачу, як з твоєї вежі зі слонової кістки піднімається дим

Але ти провів мене додому від сірих привид з тисячею

тіла

Ти дивишся на мене так, ніби вмієш читати думки

Одна мить виглядає як ціле життя

Коли розумієш, що майбутнє ніколи не було призначене для нас

Хіба ви не знаєте, що наші замки в хмарах здавна були руїнами?

Повір мені: я ніколи не хотів читати думки!

Інакше я б тебе надовго наситився

Ми навіть не помічаємо, що стіни вже горять

Оскільки ми перетворюємо світ навколо нас на руїни

Який кошмар, яка проклята країна!

З такою кількістю проклятих місць у клятому місті

У 16 тоді неописаний і безглуздий

Посвяти їх мені зараз, свідками чого вони є донині

Тоді я прожив свій день з легкістю

Але сьогодні кожна частина описує те, що зводить мене з розуму

Так близько до безодні, у мене завжди були найясніші думки

Поки вежа стоїть, я залишусь у пастці спіралі

Все на початку — Знову стань на вершині скелі

Твоє холодне мовчання, останній удар у спину!

Раптом я опиняюся в її кімнаті

як довго мене не було

Що привело мене сюди?

Дим висить холодним і важким, кімната безлюдна

Повсякденний вуличний шум доноситься до мене з вікон

Я завжди вважав себе вашим рятівником у потребі

Принцеса тримає його в ланцюгах у вежі зі слонової кістки

Вона ніколи не збиралася втекти з клітки

Для неї це була лише мрія — не що інше, як пережиті фантазії

Ми твердо вірили, що зможемо кинути виклик реальності назавжди

Зрештою, це нарешті зламало нас