Das alte Haus - Mantus

Wie lange schon war ich bloß nicht mehr hier

Ich hab keine Angst und öffne die Tür

In leeren Räumen, dort sammeln sich Schichten aus Staub

Die alten Wände, sie ächzen schon müde und taub

In den Regalen, dort liegt noch vergilbtes Papier

Im Fotoalbum, dort klebt noch ein Foto von mir

Verblichen zeigt die alte Fotografie

Einen Augenblick aus vergangener Zeit

Und zu mir schaut ein fast vergessener Mensch

Mit den Augen aus der Vergangenheit

Ich lausche der Zeit, die leise verrinnt

Ein Leben, das nie von vorne beginnt

Ich werde bleiben bis alle Erinnerung stirbt

Und dieses Haus auch die letzte Bedeutung verliert

Es waren andere, die früher den Grundstein gelegt

Und vor dem Fenster der alte Baum in Flammen steht

Просто мене тут давно не було

Я не боюся і відкриваю двері

У порожніх місцях там збираються шари пилу

Старі стіни, вони стогнуть втомлені й глухі

На полицях ще стоїть пожовклий папір

У фотоальбомі є ще одне моє фото

На старій фотографії видно, що вона вицвіла

Хвилинка з минулого

І дивиться на мене майже забута людина

З очима з минулого

Я слухаю час, що тихо минає

Життя, яке ніколи не починається спочатку

Я буду залишатися, поки не помре вся пам'ять

І цей будинок також втрачає кінцевий сенс

Були й інші, які закладали фундамент раніше

А перед вікном горить старе дерево