Baal - Mantus

Ein großes Lichtermeer glänzt

Zwischen Beton und Stahl

Dort wo sich niemand kennt, nur

Erfreut am Opfermahl

Gewalt dröhnt durch die Straßen

Die Kinder schreien wild

Die Nacht kann nicht betäuben

Weil nichts die Sehnsucht stillt

Und er schleudert aus der Faust

Heiße Asche auf die Stadt

Und er frisst sich an der Scham

Und der Not der Menschen satt

Sie versinken in der Glut

Wo die Sünde ewig lockt

Und sie beten noch auf Knien

Zu dem großen Antigott

Turmhohe Glasgebäude

Erbrechen süßes Gift

Ein letztes, totes Lachen

Verschmiert von Lippenstift

Hier kennt man keine Mitte

Der Träumer keinen Schlaf

Und nur der Rachedämon

Der weiterleben darf

(Antigott …)

Und er schleudert aus der Faust

Heiße Asche auf die Stadt

Und er frisst sich an der Scham

Und der Not der Menschen satt

Sie versinken in der Glut

Wo die Sünde ewig lockt

Und sie beten noch auf Knien

Zu dem großen Antigott

(Antigott)

Сяє велике море вогнів

Між бетоном і сталлю

Де тільки один одного ніхто не знає

У захваті від жертовної трапези

Вулицями гримить насильство

Діти дико кричать

Ніч не може приголомшити

Бо ніщо не вгамовує тугу

І він кидається з кулака

Гарячий попіл на місті

І він їсть від сорому свого

І набридло нещастям народу

Вони тонуть у вугіллі

Куди гріх манить вічно

І досі моляться на колінах

До великого антибога

Високі скляні будівлі

Блювота солодкою отрутою

Останній мертвий сміх

Змазаний помадою

Тут немає центру

Сновидцу немає сну

І тільки демон помсти

хто може жити далі

(Антибог...)

І він кидається з кулака

Гарячий попіл на місті

І він їсть від сорому свого

І набридло нещастям народу

Вони тонуть у вугіллі

Куди гріх манить вічно

І досі моляться на колінах

До великого антибога

(антибог)