Исповедь -

Под небом кружит одинокий снег,

Срывает с крыш ночную пелену.

С тобой летала к звездам я во сне,

А мне видать хотелось наяву.

Моя любовь по прежнему жива,

Звенит на голоса счастливый миг.

Я на стекле рисую острова

И белый парус только для твоих.

Я тебе во сне кричала громче не могла,

Что бы все начать сначала и сойти с ума.

Я тебе во сне кричала, пусть мы далеки,

Но любовь твоя молчала сердцу вопреки.

Но любовь твоя молчала сердцу вопреки.

Под небом кружит одинокий снег,

Скрывая ледяные облака.

Ты столько раз в толпе терял мой след,

Что я порой прощалась на века.

Поет душа забытые слова

О том, что пусто на земле без них.

Я на стекле рисую острова

И белый парус только для твоих.

Я тебе во сне кричала, громче не могла,

Что бы все начать сначала и сойти с ума.

Я тебе во сне кричала, пусть мы далеки,

Но любовь твоя молчала сердцу вопреки.

Но любовь твоя молчала сердцу вопреки.

Під небом кружляє самотній сніг,

Зриває з дахів нічну пелену.

З тобою літала до зірок я сні,

А мені хотілося бачитись наяву.

Моє кохання як і раніше живе,

Дзвінить на голоси щаслива мить.

Я на склі малюю острови

І біле вітрило тільки для твоїх.

Я тобі уві сні кричала голосніше не могла,

Що все почати спочатку і збожеволіти.

Я тебе тобі кричала, нехай ми далекі,

Але твоя любов мовчала серцю всупереч.

Але твоя любов мовчала серцю всупереч.

Під небом кружляє самотній сніг,

Приховуючи крижані хмари.

Ти стільки разів у натовпі втрачав мій слід,

Що я  часом прощалася на століття.

Співає душа забуті слова

Про те, що порожньо на землі без них.

Я на склі малюю острови

І біле вітрило тільки для твоїх.

Я тобі уві сні кричала, голосніше не могла,

Що все почати спочатку і збожеволіти.

Я тебе тобі кричала, нехай ми далекі,

Але твоя любов мовчала серцю всупереч.

Але твоя любов мовчала серцю всупереч.