Соль - Максим Свобода

Завтра мы отправимся в путь, куда-нибудь,

С нами снова никто не уйдёт.

Песен хватит ровно на пять минут,

Но я тут;

ты тут.

Небо на потолок, после останется только соль.

Знаю, ты не готов белыми пулями мне в висок.

Все двери на замок, нам после останется только соль.

Небо на потолок!

Небо на потолок!

Завтра мы забудем уснуть;

Когда-нибудь с нами снова никто не уйдёт,

Твой выход, знаешь, они скоро снова запрут,

Но я тут;

ты тут.

Небо на потолок, после останется только соль.

Знаю, ты не готов белыми пулями мне в висок.

Все двери на замок, нам после останется только соль.

Небо на потолок!

Небо на потолок!

Все двери на замок, нам после останется только соль.

Небо на потолок!

Небо на потолок!

Завтра ми вирушимо в дорогу, кудись,

З нами знову ніхто не піде.

Пісень вистачить рівно на п'ять хвилин,

Але я тут;

ти тут.

Небо на стелю, після залишиться лише сіль.

Знаю, ти не готовий білими кулями мені у скроню.

Всі двері на замок, нам згодом залишиться тільки сіль.

Небо на стелю!

Небо на стелю!

Завтра ми забудемо заснути;

Коли-небудь із нами знову ніхто не піде,

Твій вихід, знаєш, вони незабаром знову запруть,

Але я тут;

ти тут.

Небо на стелю, після залишиться лише сіль.

Знаю, ти не готовий білими кулями мені у скроню.

Всі двері на замок, нам згодом залишиться тільки сіль.

Небо на стелю!

Небо на стелю!

Всі двері на замок, нам згодом залишиться тільки сіль.

Небо на стелю!

Небо на стелю!