Arrêt de souffle - Mai Lan

Quand j’ai rouvert les yeux

Tout était sombre dans la chambre

J’entendais quelque part comme une sonnerie

J’ai voulu bouger…

Aïe la douleur dans l'épaule droite tout à coup

Me coupa le souffle

Une peur affreuse m’envahit

Et mon corps se couvrit de sueur

Toute ma mémoire me revint

Le hold-up, la fuite, les copains

Qui se font descendre…

J’suis blessé, mais je fonce et j’ai l’fric

Je glissai la main sous l’oreiller

La mallette pleine de billets

Etait là, bien sage… deux cents briques…

Somme toute ça pouvait aller

Mon esprit se mit à cavaler

Sûre était ma planque chez Suzy

Et bientôt à nous deux la belle vie

Les palaces, le soleil, la mer bleue, toute la vie…

Une radio s’est mise à déverser

Un air de piano à tout casser

Je connaissais ce truc

C'était le Blue Rondo à la Turk

Dave Brubeck jouait comme un fou

Aussi vite que moi mettant les bouts

Soudain, la sonnerie du téléphone

Mon cœur fit un bond

Je pris le récepteur

«Allô!, c’est Suzy, ça fait deux fois que j’appelle

— Qu'est-ce qu’il y a?

— Y a un car de flics au coin de la rue

Je restai sans voix, j'étais foutu

— Il faut que tu files, me dit-elle

Descends pas, sauve-toi par les toits»

Bon Dieu d’bon Dieu, bon Dieu d’bon Dieu

Encore les flics, vite le fric

Et puis l’escalier de service

Quatre à quatre

Un vasistas était ouvert sur les étoiles

Et me revoilà faisant la malle

Parmi les antennes de télé

Ce pognon, je ne l’aurai pas volé

Trente mètres plus bas dans la rue

Du Colisée c'était la cohue

J’en peux plus, j’en peux plus…

J’ai couru comme dans un rêve le long des cheminées

Haletant, la mallette à la main, je vacillais…

Sur un toit s’amorçait un escalier d’incendie

S’enfonçant tout au fond d’une cour

Je descendis jusqu’en bas

Et me voici à trois pas d’une sortie sur la rue

Quelle rue, je ne le savais plus mais tant pis

Je suis sorti et tout de suite je les ai vus

Quatre flics au bout de la rue

Pas de panique, j’ai reconnu le bar du Living, j’y suis entré…

La boîte était pleine comme un œuf

Deux ou trois jazzmen faisaient le bœuf

Je brûlais de fièvre, je voyais

Les murs, les bouteilles qui tournaient

Puis quelqu’un m’a saisi par le bras

J’me retournai, Suzy était là

Toute pâle elle me souriait

De nouveau le soleil a brillé

Dans un souffle elle m’a dit

Vient j’ai la voiture tout près d’ici

Nous sommes sorti mais devant moi

Un poulet a crié «Ne bouge pas!»

Avec la mallette je l’ai frappé

Alors le coup de feu a claqué

Me clouant sur place

Oh Suzy, t’en fait pas

Je te suis on y va

Les palaces, le soleil

Le ciel bleu toute la vie toute la…

Коли я відкрив очі

У кімнаті було все темно

Я десь почув, як рингтон

Я хотів переїхати...

Ой, раптом біль у правому плечі

Забрати моє дихання

Страшний страх охоплює мене

І моє тіло було вкрите потом

Вся моя пам'ять повернулася до мене

Пограбування, Втеча, Друзі

Кого знімають...

Мені боляче, але я йду й маю гроші

Я сунув руку під подушку

Портфель повний банкнот

Був там, дуже мудрий... двісті цеглин...

Загалом це могло піти

Мій розум забіг

Звісно, ​​була моя схованка в Сюзі

І скоро нам обом гарного життя

Палаци, сонце, синє море, все життя...

Почало сидіти радіо

Піаніно, щоб зламати все

Я знав цю справу

Це був Blue Rondo a la Turk

Дейв Брубек грав як божевільний

Так само швидко, як я ставлю кінці

Раптом дзвонить телефон

Моє серце заскочило

Я взяв трубку

«Привіт!, це Сюзі, я дзвонила двічі

- Що трапилось?

— За рогом стоїть поліцейський автобус.

Я був безмовний, я був облаштований

«Ти маєш йти», — сказала вона мені.

Не спускайся, втікай ​​через дахи»

Добрий Бог від доброго Бога, добрий Бог від доброго Бога

Більше поліцейських, швидкі гроші

А потім службові сходи

Дуже швидко

Світлове вікно було відкрите до зірок

І ось я знову пакую речі

Серед телевізійних антен

Це тісто, я б його не вкрав

Тридцять метрів по вулиці

Від Колізею це була давня

Я більше не можу терпіти, не можу більше...

Я біг, як уві сні, по димарях

Задихаючись, з портфелем в руках, я хитався...

На даху почалася пожежна сходи

Опускаючись на дно двору

Я пішов аж вниз

І ось я три кроки від виходу на вулицю

Яка вулиця, я вже не знав, але дуже погано

Я вийшов і відразу побачив їх

Четверо поліцейських по вулиці

Не панікуйте, я впізнав Living bar, зайшов туди...

Коробка була повна, як яйце

Два-три джазмени джемили

Я горів гарячкою, бачив

Стіни, пляшки, що крутяться

Тоді хтось схопив мене за руку

Я обернувся, там була Сюзі

Уся бліда вона посміхнулася мені

Знову засяяло сонце

На одному диханні вона сказала мені

Іди, у мене тут машина

Ми вийшли, але переді мною

Курка кричала: «Не рухайся!»

Портфелем я його вдарив

Так пролунав постріл

Притискає мене

О, Сюзі, не хвилюйся

Я з тобою, ми йдемо

Палаци, сонце

Синє небо для життя для всіх...