El poema de la lluvia triste - Mägo De Oz

Piangere es purgare L’pena

Desidretare tutto l’paura che cé in te

E’sudare la angoscia che ti piena

E’pivere tristezza per potere essere felice

Se despertó a medianoche a mirar

Si el reflejo del agua podía encontrar

Aquella risa que un día mudó

Y por segunda piel, de soledad se vistió.

Buscó respuesta en el aire,

Mientras el mar le arropó.

Pidió ayuda a su estrella,

Que le abandonó,

Pues olvidó llorar.

Llorar es purgar la pena,

Deshidratar todo el miedo que hay en ti,

Es sudar la angustia que te llena,

Es llover tristeza para poder ser feliz.

Cierra los ojos, abre el corazón,

Y aprende a ver con los ojos del alma — ella oyó -

Le hablaba el viento, le hablaba una flor,

Con la cadencia que tiene un susurro de amor.

Deja salir los fantasmas

Que amargan besos y dan,

A cambio de tus silencios,

Acopio de ansiedad,

Mutilada Paz.

Llorar es purgar la pena,

Deshidratar todo el miedo que hay en ti,

Es sudar la angustia que te llena,

Es llover tristeza para poder ser feliz.

Llorar es purgar la pena,

Deshidratar todo el miedo que hay en ti,

Es sudar la angustia que te llena.

¡Escucha, soy Gaia!

¡No castres tu rabia!

¡Que tu alma escupa el dolor!

Que llueva tristeza al llorar,

Y que sacie la amargura su sed.

Las lágrimas son el jabón

Que limpia de penas tu piel.

Llorar es purgar la pena,

Deshidratar todo el miedo que hay en ti,

Es sudar la angustia que te llena,

Es llover tristeza para poder ser feliz.

Piangere - це purgare L'pena

Desidretare tutto l'paura che cé in te

Я протру ту муку, яку ти відчуваєш

E'pivere tristezza per potere essere felice

Він прокинувся опівночі, щоб подивитися

Якби відображення води можна було знайти

Той сміх, який одного дня змінився

І за другу шкуру він одягнувся в самотність.

Він шукав відповіді в повітрі,

Поки море його вкрило.

Він попросив свою зірку про допомогу,

хто його покинув,

Ну, ти забув плакати.

Плач очищає печаль,

Зневодни весь страх, що в тобі,

Це потіє туга, яка наповнює тебе,

Бути щасливим – це дощ печалі.

Закрийте очі, відкрийте серце,

І навчись бачити очима душі - вона почула -

З ним заговорив вітер, з ним заговорила квітка,

З каденцією, яка має шепіт любові.

випустити привидів

Що гіркі поцілунки і дарують,

В обмін на твоє мовчання,

збір тривоги,

Понівечений мир.

Плач очищає печаль,

Зневодни весь страх, що в тобі,

Це потіє туга, яка наповнює тебе,

Бути щасливим – це дощ печалі.

Плач очищає печаль,

Зневодни весь страх, що в тобі,

Тебе сповнює потовиділення від туги.

Слухай, я Гея!

Не каструйте свою лють!

Нехай твоя душа виплює біль!

Хай дощить печаль, коли плач,

І нехай гіркота втамує спрагу.

сльози мило

Це очищає вашу шкіру від печалі.

Плач очищає печаль,

Зневодни весь страх, що в тобі,

Це потіє туга, яка наповнює тебе,

Бути щасливим – це дощ печалі.