El paseo de los tristes - Mägo De Oz

En el paseo de los tristes

Hay un alma que

Llora en las noches de San Juan

La Luna insiste

En afirmar que pena por amor

Que es fruto de una maldición

La Alhambra recuerda que allí

Les contemplaba sonreír

Y al alba se amaban

Granada se ruborizaba al ver su amor

Fueron muriendo así los días pero algo ocurrió

La religión los separó

Ella era hija de un cristiano

Y él de un musulmán

La inquisición lo ejecutó

El Albaicín se estremeció

Y con su sueño ella murió

Y ahora se buscan

Cada uno en su propio cielo y no se ven

¿Dónde estás?

Mi amor, ¿dónde estás?

Sin ti no puedo morir

Sin ti vagaré

Y desde entonces le acompaña

Una estrella que

Desde el cielo cuida de él

Si crees en Dios, crees en Alá

Sé tolerante, y menos rezar

Y acepta el credo

Y la sexualidad del que no es igual

Es mejor

Dejarte marchar, Señor, dónde está

Mi amor, devuélvemela

Señor, ¿dónde está?

Señor, ¿dónde estás?

Señor!!!

У ході сумний

Є така душа

Плакати в ночі Сан-Хуана

— наполягає місяць

У підтвердженні того горе за коханням

Що є плодом прокляття

Про це пам’ятає Альгамбра

Я спостерігав, як вони посміхаються

А на світанку полюбили один одного

Гранада почервоніла, коли побачила своє кохання

Дні вмирали так, але щось сталося

Релігія їх розділила

Вона була дочкою християнина

А він мусульманин

Його стратила інквізиція

Альбайсін затрусився

І зі сном померла

А тепер шукають

Кожен на своєму небі і вони не бачать один одного

Ти де?

Люба моя, де ти?

Без тебе я не можу померти

без тебе я буду блукати

І відтоді це його супроводжує

зірка що

З небес подбайте про нього

Якщо ви вірите в Бога, ви вірите в Аллаха

Будьте терпимими і менше моліться

І прийміть віру

І сексуальність того, хто не той

Краще

Відпусти, Господи, де воно

Люба моя, поверни це мені

Пане, де ви?

Пане, де ви?

Містер!!!