Dark City - Machinae Supremacy

I can feel the fire deep inside, it"s burning brighter

With but a raised fist and my pride,

I sway

to the beat of our decay, the horsemen on their way

And in this mob a crescent line to hide behind

Here in and of the dark, our city, its streets and walls

Here we live, we are, inside our homes and malls

I walk across the dead train yard,

remembering who we are

I look inside and in my heart,

we"re never far apart

I can see the mountain over me, the Serpent Hollow

The silent fortress underneath,

I sway

to the beat of our decay, the light of other days

And fireside the black island, the toxic sand

Dancing city lights glowing against the sky

Snowing, shimmering, shinedust in our eyes

I walk across the dead train yard,

remembering who we are

I look inside and in my heart,

we"re never far apart

And in the yellow belvedere

I carve my name without fear

A witness to the birth of me,

This garden of concrete

I walk across the dead train yard,

remembering who we are.

I look inside and in my heart,

we"re never far apart

And in the yellow belvedere

I carve my name without fear

A witness to the birth of me This g arden of concrete

Я відчуваю вогонь глибоко всередині, він горить яскравіше

Тільки з піднятим кулаком і моєю гордістю,

я похитаюся

у такт нашого занепаду, вершники на дорозі

І в цьому натовпі серповидний ряд, за яким можна сховатися

Тут, у темряві, наше місто, його вулиці та стіни

Ми живемо тут, у наших будинках і торгових центрах

Я йду через мертвий потяг,

пам’ятаючи, хто ми є

Я дивлюсь усередину й у своє серце,

ми ніколи не буваємо далеко один від одного

Я бачу гору наді мною, Зміїну лощину

Тиха фортеця внизу,

я похитаюся

в такті нашого занепаду, світла інших днів

І біля вогнища чорний острів, отруйний пісок

Танцюючі вогні міста, що світяться на тлі неба

Сніг, мерехтіння, блиск в очах

Я йду через мертвий потяг,

пам’ятаючи, хто ми є

Я дивлюсь усередину й у своє серце,

ми ніколи не буваємо далеко один від одного

І в жовтому бельведері

Я вирізаю своє ім’я без страху

Свідок мого народження,

Цей бетонний сад

Я йду через мертвий потяг,

пам’ятаючи, хто ми є.

Я дивлюсь усередину й у своє серце,

ми ніколи не буваємо далеко один від одного

І в жовтому бельведері

Я вирізаю своє ім’я без страху

Свідок мого народження Цей сад бетону