Echoes of Mine - M83

Il est tard.

Je cherche mon autre chez-moi, et je prends un chemin que je ne

connais pas:

Un petit sentier qui longe les usines et la ville entre-coupant par la forêt

Je commence à peine à entrevoir la nature, lorsque tout d’un coup, la nuit tombe

Je suis plongée dans un monde de silence, pourtant je n’ai pas peur

Je m’endors quelques minutes, tout au plus, et quand je me réveille

Le soleil est là et la forêt brille d’une lumière éclatante

Je reconnais cette forêt.

Ce n’est pas une forêt ordinaire, c’est une forêt de

souvenirs

Mes souvenirs.

Cette rivière blanche et sonore, mon adolescence

Ces grands arbres, les hommes que j’ai aimés.

Ces oiseaux qui volent, au loin,

mon père disparu

Mes souvenirs ne sont plus des souvenirs

Ils sont là, vivants, près de moi, ils dansent et m’enlacent, chantent et me

sourient

Je regarde mes mains.

Je caresse mon visage, et j’ai 20 ans

Et j’aime comme je n’ai jamais aimé

Вже пізно.

Я шукаю свій другий дім, і я іду шляхом, яким я не ходжу

не знати:

Невелика стежка, що проходить вздовж заводів і міста, перетинаючись з лісом

Я тільки починаю бачити природу, як раптом настає ніч

Я занурився у світ тиші, але не боюся

Я засинаю максимум на кілька хвилин, а коли прокидаюся

Сонце зійшло, і ліс світить яскраво

Я впізнаю цей ліс.

Це не звичайний ліс, це ліс

спогади

Мої спогади.

Ця біла дзвінка річка, моя юність

Ці великі дерева, чоловіки, яких я любила.

Ті птахи, що відлітають

мій зниклий батько

Мої спогади вже не спогади

Вони там, живі, біля мене, вони танцюють і обіймають мене, співають і

посміхатися

Я дивлюся на свої руки.

Я гладжу своє обличчя, а мені 20

І я люблю так, як ніколи не любив