Redivider - M.O.T.O.

An ash painted chamber where death has been

A song of entrails strung upon a violin

On the brow, blood and sperm, with bile thinned

And sealed with the Hecate’s nightshade kiss

Five live cats, into a pentagram pinned

To fuel their yowls, be they partly skinned

A will to call the reaper to seal the abyss

Where the half-eaten faces of coranthon grin

And the deluge begins

As a wail runs into course

Defeat devours defiance

Life congeals, unhallowed

Stench billows

Raped into compliance

The strong force yields

To the redivider

Altars bleed their rotting sanctity

Aborted selves convulse

Retch momentity avulsed from bliss

The walls give way

To a trembling pandemonium

Nightmares flood the dying soul’s septic vision

Decrepit screams, extraneous and obitual

Gnosis through unbearability, psychosis by volition

This is not a happy ritual

Triumphantly

Entropy parades its mandibles

Tendons snap, bone rips from bone

Atrocity transfigures overthrown humanity

A scythed obscene apparition stands alone

Praise the descending dark

Praise limbo’s dripping vulva

Praise the perishing spark

That takes with it eternal life

Iginum imus nocte et canoumimus igni

The acolytes shed blood devoutly

Dying slowly where they kneel

The figure reaches out

His clutches grab an easy meal

But as the fiend unvigilant,

Turns to feed, the master draws

Upon his chest a vigil and

Invents death and the devil’s laws

Iginum imus nocte et canoumimus igni

Vigna te, vigma temere me tangis et angis

Forta faterno culto mulli claudaris lament

Immare irate, in subata procella

Invoco te, marstra occulta stella

For when you

Even death will die

We spin around the night

Consumed by the fire

Cross thyself, you plague

And vex me without need

Even though consumed by fire

We spin around the night

In seas of wrath and sudden storms

I invoke thee

We spin around the night

Consumed by the fire

For when you should have danced

Even death will die

Even though consumed by fire

We spin around the night

Пофарбована попелом камера, де була смерть

Пісня нутрощів, нанизаних на скрипку

На брові кров і сперма з розрідженою жовчю

І запечатаний поцілунком пасльону Гекати

П’ять живих котів, закріплених у пентаграмі

Щоб підживити їхній вій, будь вони частково шкірними

Бажання покликати женця, щоб запечатати безодню

Де посміхаються напівз’їдені обличчя корантона

І починається потоп

Як зойк біжить у курс

Поразка пожирає непокору

Життя застигає, несвяте

Витає сморід

Зґвалтований у відповідність

Сильна сила поступається

До переділювача

Вівтарі знекровлюють свою гнилу святість

Аборт судоми

Мить блювоти від блаженства

Стіни піддаються

До тремтливого пандемонію

Кошмари заповнюють септичне бачення вмираючої душі

Дряхлі крики, сторонні й незвичайні

Гнозис через нестерпність, психоз за бажанням

Це не радісний ритуал

Тріумфально

Ентропія демонструє свої мандибули

Сухожилля ламаються, кістка від кістки відривається

Жорстокість перетворює повалене людство

Коса непристойна привид стоїть окремо

Слава темряві, що спадає

Вихваляйте вульву Limbo

Слава гибельній іскри

Це забирає з собою вічне життя

Iginum imus nocte et canoumimus igni

Служителі побожно пролили кров

Повільно вмирають там, де стають на коліна

Фігура тягнеться

Його лапи хапають легку їжу

Але як диявол непильний,

Переходить до подачі, майстер малює

На його грудях вігіль і

Вигадує смерть і закони диявола

Iginum imus nocte et canoumimus igni

Vigna te, vigma temere me tangis et angis

Forta faterno culto mulli claudaris lament

Immare irate, in subata procella

Invoco te, marstra occulta stella

Для того, коли ви

Навіть смерть помре

Ми крутимося вночі

Згорів вогнем

Перехрестись, чума

І дратуйте мене без потреби

Навіть якщо згорів вогнем

Ми крутимося вночі

У морях гніву та раптових штормів

Я закликаю тебе

Ми крутимося вночі

Згорів вогнем

Бо коли ти мав танцювати

Навіть смерть помре

Навіть якщо згорів вогнем

Ми крутимося вночі