Сто лет одиночества -

Ответь мне, почему мы перегораем?

Ещё вчера был готов сдвинуть Землю.

Хитростью ночь обманула и пытала,

Снова не смог сохранить твои секреты.

Припев:

Мне дверь оставь открытой, я вернусь,

Через сто лет к тебе другим.

Ты мне дверь оставь открытой, не забудь —

Через сто лет вернусь другим!

Слышишь, дышим, и ещё чуть-чуть зарвёмся —

Глупо упасть и считать себя разбитым.

И ответь мне, почему мы перегораем?

Жду за дверью, незаметно жду ответы.

Припев:

Мне дверь оставь открытой, я вернусь,

Через сто лет к тебе другим.

Ты мне дверь оставь открытой, не забудь —

Через сто лет вернусь другим!

Відповідай мені, чому ми перегораємо?

Ще вчора був готовий посунути Землю.

Хитрістю ніч обдурила і питала,

Знову не зміг зберегти твої секрети.

Приспів:

Мені двері залиш відкриті, я повернуся,

Через сто років до тебе іншим.

Ти мені двері залиш відкриті, не забудь

За сто років повернуся іншим!

Чуєш, дихаємо, і ще трошки зарвемося—

Безглуздо впасти і вважати себе розбитим.

І відповісти мені, чому ми перегораємо?

Чекаю за дверю, непомітно чекаю відповіді.

Приспів:

Мені двері залиш відкриті, я повернуся,

Через сто років до тебе іншим.

Ти мені двері залиш відкриті, не забудь

За сто років повернуся іншим!