Ребята с нашего двора - Любэ

От вечернего шума устанешь,

И по старым проулкам пройдёшь,

И друзей своих рядом с собою представишь,

И студенческий воздух хлебнёшь.

Вечерок этот дивный, блаженный,

Повторяется с каждой весной,

Ой, затянет тебя он беседой душевной,

Закачает, как мост подвесной.

И затянет беседой душевной,

Закачает как мост подвесной.

И ты споёшь про свет в любимом окне,

Про звёзды, что в тишине над горизонтом горят

И ты споёшь, и тихо клёны вздохнут,

И вновь тебе подпоют ребята с нашего двора.

И припомнятся звуки баяна

Из распахнутых в полночь окон,

Витьку рыжего вспомнишь соседа-буяна,

И Кирюху по кличке «Флакон».

Помнишь, пиво носили в бидоне?

Ох, ругался на это весь двор,

И смолили тайком мы с тобой на балконе,

А потом был с отцом разговор.

А ещё я весне благодарен,

За Отчизну, что всё же живёт.

И за то, что однажды в апреле Гагарин

Совершил свой высокий полёт.

И за то, что однажды Гагарин

Совершил свой высокий полёт.

Від вечірнього шуму втомишся,

І по старих провулках пройдеш,

І друзів своїх поруч із собою уявиш,

І студентське повітря хлібнеш.

Вечір цей дивний, блаженний,

Повторюється з кожною весною,

Ой, затягне тебе він бесідою душевною,

Закачає, як підвісний міст.

І затягне бесідою душевною,

Закачає як міст підвісний.

І ти заспіваєш про світло в улюбленому вікні,

Про зірки, що в тиші над обрієм горять

І ти заспіваєш, і тихо клені зітхнуть,

І знову тобі підспівають хлопці з нашого подвір'я.

І пригадаються звуки баяна

З відчинених опівночі вікон,

Вітьку рудого згадаєш сусіда-буяна,

І Кирюху на прізвисько «Флакон».

Пам'ятаєш, пиво носили у бідоні?

Ох, лаявся на це весь двір,

І змолили потай ми з тобою на балконі,

А потім була з батьком розмова.

А ще я весні вдячний,

За Вітчизну, що все ж таки живе.

І за те, що одного разу у квітні Гагарін

Здійснив свій високий політ.

І за те, що одного разу Гагарін

Здійснив свій високий політ.