Покосы - Любэ

За синим утесом покосы, где травы хмельнее судьбы.

В заботах дремучие осы, такие же точно как мы.

С размаху за шиворот хлещет дождинок веселый заряд!

И филина в ели глазищи в мои не мигая глядят.

Припев:

Покосы, покосы, туманная гладь,

И медленно падают росы, такая в душе благодать.

Покосы, покосы, туманная гладь,

И что-то заветное манит, а что, до конца не понять.

За синим утесом покосы заждались за тихой рекой.

И падает солнышко в росы и я такой молодой.

Отплясывал лихо и рвался рубахи большой разворот!

А утром опять собирался в покосы веселый народ.

Припев:

Покосы, покосы, туманная гладь,

И медленно падают росы, такая в душе благодать.

Покосы, покосы, туманная гладь,

И что-то заветное манит, а что, до конца не понять.

Покосы, покосы, туманная гладь,

И медленно падают росы, такая в душе благодать.

Покосы, покосы, туманная гладь,

И что-то заветное манит, а что, до конца не понять.

Покосы, покосы, туманная гладь,

И что-то заветное манит, а что, до конца не понять.

За синім стрімчаком покоси, де трави хміліші за долю.

У турботах дрімучі оси, такі точно як ми.

З розмаху за комір хльосе дощ веселий заряд!

І філіна в їли очі в мої не мигаючи дивляться.

Приспів:

Покоси, покоси, туманна гладь,

І повільно падають роси, така в душі благодать.

Покоси, покоси, туманна гладь,

І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти.

За синьою скелею косовиці зачекалися за тихою річкою.

І падає сонечко в роси і я такий молодий.

Станцював лихо і рвався сорочки великий розворот!

А вранці знову збирався в покоси веселий народ.

Приспів:

Покоси, покоси, туманна гладь,

І повільно падають роси, така в душі благодать.

Покоси, покоси, туманна гладь,

І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти.

Покоси, покоси, туманна гладь,

І повільно падають роси, така в душі благодать.

Покоси, покоси, туманна гладь,

І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти.

Покоси, покоси, туманна гладь,

І щось заповітне манить, а що, до кінця не зрозуміти.