Мент - Любэ

У мента и жены-то нет, ну, какая еще жена у мента,

Если от роду двадцать лет и кругом-то вообще — война.

Он и вырос на той войне и пришла ему масть не та.

Ой, не та!

И достала его в родной стране пуля-дура.

А он матери так писал: ты же знаешь про все сама, мама,

Сколько раз ты меня берегла… до свидания, мама!

И упал он заместо нас.

Было мальчику двадцать лет.

Эх, судьба!

Не сложилась на этот раз.

Он промедлил, а снайпер — нет.

Был пацан — и нет пацана… А жить бы ему до ста.

Шапки — долой и рюмку — до дна, когда хоронят мента.

Встать, когда хоронят бойца!

У мента і дружини ні, ну, яка ще дружина у мента,

Якщо відроду двадцять років і навколо взагалі — війна.

Він і виріс на тій війні і прийшла йому масть не.

Ой, не!

І дістала його в рідній країні куля-дура.

А он матері так писав: ти же знаєш про все сама, мамо,

Скільки разів ти мене берегла... до побачення, мамо!

І впав він замість нас.

Було хлопцеві двадцять років.

Ех, доля!

Не склалася цього разу.

Він зволікав, а снайпер - ні.

Був пацан — і немає пацана… А жити би йому до ста.

Шапки - геть і чарку - до дна, коли ховають мента.

Встати, коли ховають бійця!