Let The Ship Sail - Ля-Миноръ

Дайте ходу пароходу,

Распускайте паруса,

Дайте мальчику свободу

За красивые глаза.

Я сидела и грустила

У раскрытого окна,

Вдруг вся в ободранных лохмотьях

Ко мне цыганка подошла.

Подошла и просит ручку:

- А дай мне ручку погадать,

Всё, что было, и всё что будет

Я могу тебе сказать.

У тебя на сердце рана -

Ты любишь парня одного,

Ты хочешь стать его женою,

Но тебе не суждено.

Он любит девушек богатых,

Играя в карты, пьёт вино,

Хоть ты пойдешь за ним в могилу

Ему, бродяге, всё равно.

И с той поры, и с той печали

Пошла я в поле рвать букет,

Я нарвала букет ромашек

Гадаю, любит или нет:

- Любит - не любит!

Ах нет, не любит он меня!

Цыганка правду нагадала,

Она словам своим верна!

Придя домой, она схватила

Лежащий ножик на столе,

И в молодую грудь вонзила -

Ее не будет на земле!

Горели свечи восковые,

Гроб черным бархатом обшит,

А перед гробом на коленях

Мальчишка молодой стоит

А я не знал,что ты любила,

А я не знал, что ты ждала!

Меня другая заманила

И за собою увела

Когда под землю гроб спускали,

Заря вставала над Москвой,

А в старом парке на аллее

Висел парнишка молодой...

- Любит - не любит!

Ах нет, не любит он меня!

Цыганка правду нагадала,

Она словам своим верна!

Дайте ходу пароплаву,

Розпускайте вітрила,

Дайте хлопцеві свободу

За гарні очі.

Я сиділа та сумувала

У відкритого вікна,

Раптом вся в обдертих лахміттях

До мене циганка підійшла.

Підійшла і просить ручку:

- А дай мені ручку погадати,

Все, що було, і все, що буде

Я можу сказати тобі.

У тебе на серці рана

Ти любиш хлопця одного,

Ти хочеш стати його дружиною,

Але тобі не судилося.

Він любить дівчат багатих,

Граючи в карти, п'є вино,

Хоч ти підеш за ним у могилу

Йому, бродязі, все одно.

І з того часу, і з того суму

Пішла я в поле рвати букет,

Я нарвала букет ромашок

Гадаю, любить чи ні:

- Любить не любить!

Ах ні, не любить він мене!

Циганка правду нагадала,

Вона словами своїм вірна!

Прийшовши додому, вона схопила

Лежачий ножик на столі,

І в молоді груди встромила -

Її не буде на землі!

Горіли свічки воскові,

Труну чорним оксамитом обшитий,

А перед труною на колінах

Хлопчик молодий стоїть

А я не знав, що ти любила,

А я не знав, що ти чекала!

Мене інша заманила

І за собою повела

Коли під землю труну спускали,

Зоря вставала над Москвою,

А у старому парку на алеї

Висів хлопчина молодий...

- Любить не любить!

Ах ні, не любить він мене!

Циганка правду нагадала,

Вона словами своїм вірна!