Заново - Luxor

Я помню дно, помню каждое число,

Помню деньги и бухло, помню как меня несло,

Помню мысли перед сном, в них мелодия без нот,

Помню день, но не помню слов.

Когда увидел тебя, дева(дева),

Твои глаза меня окутали огнём.

Твои волосы шепчут ветром новый тон.

Твои ноги свели с ума, я опьянен.

Мечтами где мы вдвоем,

Тяни меня из криминала этой улицы,

Меня так мало, одна дорога, но вокруг ямы.

История дворов не ангел, а дьявол.

Одна любовь хулигана.

И ты оставила письмо в спальне,

Разлука между нами так банальна.

Ты снова пишешь — «не набирай мне».

Ты снова пишешь чтобы начать заново.

Заново, заново, заново.

Чтобы начать, чтобы начать заново.

Заново, заново, заново.

Чтобы начать.

И вновь эти ночные звонки,

И вновь моя душа на куски.

Ты снова тихо скажешь — «прости».

Чтобы начать заново, заново, заново.

И вновь эти ночные звонки,

И вновь моя душа на куски.

Ты снова тихо скажешь — «прости».

Чтобы начать заново, заново, заново, заново.

Где ты была?

мне ну же ответь.

Что за дела в твоей голове?

У тебя планы, но заперта дверь.

Я снова пьяный, живу как тень.

Обнажаю твои плечи в полночь у окна.

Угрожающие речи, ты опять одна.

Я нелепо так доверчив как после вина.

Как твои слёзы после меня.

Забери на пати, забери от сюда никотин.

Я спрятал в хате, ведь я на тебе залип.

Неверный крик, мой каждый нервный тик.

Но ты снова тянешь, словно, никотин.

И нам уже ниче не важно,

В эту реку однажды ступит каждый,

На сердце дрожь, дым и кашель.

Ты меня ждешь чтобы начать заново,

Заново, заново, заново.

Чтобы начать, чтобы начать заново,

Заново, заново, заново.

Чтобы начать.

И вновь эти ночные звонки,

И вновь моя душа на куски.

Ты снова тихо скажешь — «прости».

Чтобы начать заново, заново, заново.

И вновь эти ночные звонки,

И вновь моя душа на куски.

Ты снова тихо скажешь — «прости».

Чтобы начать заново, заново, заново.

Я пам'ятаю дно, пам'ятаю кожне число,

Пам'ятаю гроші та бухло, пам'ятаю як мене несло,

Пам'ятаю думки перед сном, у них мелодія без нот,

Пам'ятаю день, але не пригадую слів.

Коли побачив тебе, діво(діво),

Твої очі мене огорнули вогнем.

Твоє волосся шепоче вітром новий тон.

Твої ноги збожеволіли, я п'яний.

Мріями де ми вдвох,

Тягни мене з криміналу цієї вулиці,

Мене так мало, одна дорога, але довкола ями.

Історія дворів не янгол, а диявол.

Одне кохання хулігана.

І ти залишила листа в спальні,

Розлука між нами така банальна.

Ти знову пишеш - "не набирай мені".

Ти знову пишеш, щоб почати заново.

Наново, наново, наново.

Щоб почати, щоб розпочати заново.

Наново, наново, наново.

Щоб почати.

І знову ці нічні дзвінки,

І знову моя душа на шматки.

Ти знову тихо скажеш — «вибач».

Щоб розпочати наново, наново, наново.

І знову ці нічні дзвінки,

І знову моя душа на шматки.

Ти знову тихо скажеш — «вибач».

Щоб почати заново, знову, знову, знову.

Де ти була?

мені ну ж відповідай.

Що за справи у твоїй голові?

У тебе плани, але замкнені двері.

Я знову п'яний, живу, як тінь.

Голюю твої плечі опівночі біля вікна.

Загрозливі мови, ти знову одна.

Я безглуздо такий довірливий як після вина.

Як твої сльози після мене.

Забери на паті, забери від сюди нікотин.

Я сховав у хаті, я ж на тобі залип.

Невірний крик, мій кожний нервовий тик.

Але ти знову тягнеш, наче нікотин.

І нам уже нічого не важливо,

У цю річку одного разу ступить кожен,

На серці тремтіння, дим і кашель.

Ти мене чекаєш, щоб почати заново,

Наново, наново, наново.

Щоб почати, щоб почати наново,

Наново, наново, наново.

Щоб почати.

І знову ці нічні дзвінки,

І знову моя душа на шматки.

Ти знову тихо скажеш — «вибач».

Щоб розпочати наново, наново, наново.

І знову ці нічні дзвінки,

І знову моя душа на шматки.

Ти знову тихо скажеш — «вибач».

Щоб розпочати наново, наново, наново.