Paper Dove - Lunar Path

The wind was howling come with me, I raised my hands and dropped down the gun.

Then he looked into my eyes and said, «Will you ever come back?».

These chains I will break even though we might die,

we’ll dance and we’ll laugh in the moonlight tonight!

Can’t you see the city lights shining down under us?

Like a paper dove in the wind I will dance wherever you lead me

When the rain has weared down my wings I will sleep

and wait for tomorrow to come

They said that we might crash and fall, but I will see through it and I will

stand tall

of these darkest times what I have learned, is open your eyes

These chains I will break even though we might die,

we’ll dance and we’ll laugh in the moonlight tonight!

Can’t you see the city lights shining down under us?

Like a paper dove in the wind I will dance wherever you lead me

When the rain has weared down my wings I will sleep

and wait for tomorrow to come

When you tried to make the best of what you’ve got in your hands,

then all we had was worthless to them anyway, so why bother try?

does it matter to you anymore, to anyone at all,

that all we knew was faded away with the rain so far away?

one step and there’s no coming back,

I spread my wings and fly away, I’ll fly away

Like a paper dove in the wind I will dance wherever you lead me

When the rain has weared down my wings I will sleep

and wait for tomorrow to come

Вітер завив, ходімо зі мною, я підняв руки й опустив пістолет.

Потім він подивився мені в очі і сказав: «Ти колись повернешся?».

Ці ланцюги я розірву, навіть якщо ми можемо померти,

ми будемо танцювати й сміятися при місячному світлі сьогодні ввечері!

Хіба ти не бачиш, як під нами світять вогні міста?

Як паперовий голуб на вітрі, я буду танцювати, куди б ти мене не повела

Коли дощ зморить мої крила, я засну

і чекати завтрашнього дня

Вони сказали, що ми можемо розбитися та впасти, але я побачу і я зроблю це

стояти в повний ріст

Про ці найтемніші часи я навчився — це відкрити очі

Ці ланцюги я розірву, навіть якщо ми можемо померти,

ми будемо танцювати й сміятися при місячному світлі сьогодні ввечері!

Хіба ти не бачиш, як під нами світять вогні міста?

Як паперовий голуб на вітрі, я буду танцювати, куди б ти мене не повела

Коли дощ зморить мої крила, я засну

і чекати завтрашнього дня

Коли ви намагалися використати те, що є у ваших руках,

тоді все, що ми мали, було для них марним, тож навіщо намагатися?

чи це важливо для вам більше, для будь-кого загалом,

що все, що ми знали, зникло разом із дощем так далеко?

один крок, і немає повернення,

Я розправляю крила і відлітаю, я відлітаю

Як паперовий голуб на вітрі, я буду танцювати, куди б ти мене не повела

Коли дощ зморить мої крила, я засну

і чекати завтрашнього дня