The Forever Song - luke thompson

You were laying there still in your lazy blue dress

you were lingering, longing, your mind was a mess

saying come to me babe with your eyes and your nod

as we fell to the night were we laying with God

and I wont pretend that could stand in our way

we’re more than these bones than this head full of weight

I know forever’s some place I let go

some place I remember some place that I know.

I remember that meeting, that colourful place

that whole thick direction, that thin hollow space

Where the walls were like nothing, where cold was like hot

was that you in the garden, playing with God

and I wont pretend that could stand in our way

we’re more than these bones than these walls and mistakes

I know forever’s some place I let go

some place I remember some place that I know.

I followed my heart the best that I could

I fell and have fallen but you knew that I would

it was ruined and holy the road that I trod

But looking back now was I walking with God

If life is a lesson its simple and straight

Its easy, its violent its love and its hate

but this soul and the planet were made to go on

to be lost to be born to gambling with God

and I wont pretend that could stand in our way

we’re more than these words than the things that we say

I know forever’s some place I let go

Some place I’ve forgotten but somehow still know

Ти все ще лежав у своїй лінивій блакитній сукні

ти затягнувся, тужив, твій розум був у безладу

прийди до мене, дитинко, своїми очима та кивком

коли ми впали в ніч, то лежали з Богом

і я не буду робити вигляд, що це може стати нам на шляху

ми більше, ніж ці кістки, ніж ця голова, повна ваги

Я назавжди знаю місце, яке я відпускаю

якесь місце, яке я пам’ятаю, певне місце, яке я знаю.

Я пам’ятаю ту зустріч, це колоритне місце

весь цей товстий напрямок, той тонкий порожнистий простір

Де стіни були як ніщо, де холод був як гарячий

було те, що ти в саду граєшся з Богом

і я не буду робити вигляд, що це може стати нам на шляху

ми більше, ніж ці кістки, ніж ці стіни та помилки

Я назавжди знаю місце, яке я відпускаю

якесь місце, яке я пам’ятаю, певне місце, яке я знаю.

Я дотримувався свого серця, як міг

Я впав і впав, але ти знав, що я впаду

Це була зруйнована і свята дорога, якою я ходив

Але озираючись назад, я йду з Богом

Якщо життя — це урок, воно просте й зрозуміле

Це легко, це жорстоко, його любов і його ненависть

але ця душа і планета створені для того, щоб продовжуватись

 бути загубленим народженим для гравання з Богом

і я не буду робити вигляд, що це може стати нам на шляху

ми більше, ніж ці слова, ніж те, що ми говоримо

Я назавжди знаю місце, яке я відпускаю

Десь я забув, але чомусь все ще знаю