Le pays - LUKE

Dans mon pays,

Le bleu est noir

Je crois sourire,

J’ai cru te voir

Il y a déjà dans ce silence

Un dieu qui danse

Qui chante l’aurore d’une autre histoire

Qui croit aimer mais n’aime pas

Ah les sirènes,

Qu’elles viennent,

Qu’elles viennent…

Dans mon pays,

J’avale les siècles

Pour les recracher aussi sec

Mais de retour dans ma caline

On m’assassine

Dans mon pays,

Tout est normal

Seule la nuit a peur des étoiles

J’ai cru au monde

Stupide, stupide

Dans mon pays,

Les coeurs impurs

Jettent de l’ivresse sur leur blessure

Au fond si la fureur dérange

C’est parce qu’elle chante

Dans ce désert,

Danse sur la mer,

Mange le sel et bois de l’air

Et vos escortes m’emportent, m’emportent…

Jette la pluie, le vent et les étoiles

Jette ce cri qu’il souffle sur la grande voile

Jette l’enfance, le coeur de tes promesses

Jette tout, jette tout, retourne à l’ivresse

J’irai sourire au monde

Dans ma folie,

Rien ne m’affole

Il y a cette rumeur qui dégringole

Je suis cet enfant qu’on assassine

Je n’ai plus sixteen

Bercés par l’espoir qu’on nous laisse

Les trains de nuit crient leur détresse

Ah la rumeur des villes

Faut qu’elle scintille

Dans mon pays,

Cette tour d’ivoire

Me fait dire qu’il est trop tard

A tous les coeurs qui se résignent

Plus rien n’vous indigne

Tissons les rêves avec de l’air

Au milieu du funéraire

Dans ma forêt,

Plus rien ne m’intrigue

В моїй країні,

синій - чорний

Мені здається, що я посміхаюся,

Мені здалося, що я бачив тебе

Там уже в цій тиші

Танцювальний бог

Хто співає світанок іншої історії

Хто думає, що любить, але не любить

Ах, сирени,

нехай прийдуть,

Нехай прийдуть...

В моїй країні,

Я ковтаю століття

Виплюнути їх такими сухими

Але знову в моїх обіймах

Мене вбивають

В моїй країні,

Все нормально

Тільки ніч боїться зірок

Я вірив у світ

Дурний, дурний

В моїй країні,

Нечисті серця

Накинь їм п'янку на рану

Глибоко в душі, якщо лють турбує

Це тому, що вона співає

У цій пустелі,

Танцюй на морі,

Їжте сіль і пийте повітря

А твій конвоїр мене забирає, забирає...

Кинь дощ, вітер і зірки

Видайте той крик, що він дме на грот

Відкинь дитинство, серце своїх обіцянок

Кидай все, кидай усе, повертайся до пияцтва

Я піду посміхатися світу

У моєму божевіллі,

Мене нічого не лякає

Є ця чутка, яка падає

Я та дитина, яку вбивають

У мене вже немає шістнадцяти

Заколисаний надією, що ми залишилися

Нічні потяги викрикують свою біду

Ах чутка про міста

Воно повинно виблискувати

В моїй країні,

Ця вежа зі слонової кістки

Змушує мене сказати, що вже пізно

Усім серцям, які звільняються

Тебе більше нічого не турбує

Плетіть мрії повітрям

Посередині похорону

в моєму лісі,

Мене вже ніщо не інтригує