Luar do Sertão - Luiz Gonzaga

Não há, ó gente, ó não

Luar como esse do sertão

Não há,ó gente,ó não

Luar como esse do sertão

Oh!

que saudade do luar da minha terra

Lá na terra branquejando folhas secas pelo chão

Este luar cá da cidade tão escuro

Não tem aquela saudade do luar lá do sertão

Não há, ó gente, ó não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, ó não

Luar como esse do sertão

Se a lua nasce por detrás da verde mata

Mais parece um sol de prata prateando a solidão

E a gente pega na viola que ponteia

E a canção e a lua cheia a nos nascer do coração

Não há, ó gente, ó não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, ó não

Luar como esse do sertão

Mas como é lindo ver depois por entre o mato

Deslizar calmo regato, tranparente como um véu

No leito azul das suas águas murmurando

E por sua vez, roubando as estrelas lá do céu

Não há, ó gente, ó não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, ó não

Luar como esse do sertão

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау

Ой!

Я сумую за місячним світлом моєї землі

Там у землі біліє сухе листя на землі

Це місячне світло тут, у місті, таке темне

У вас немає такої туги за місячним світлом сертау

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау

Якщо місяць сходить за зеленим лісом

Скоріше сріблясте сонце, що срібляє самотність

І беремо альт, який вказує

І пісня і повний місяць, щоб народитися в наших серцях

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау

Але як чудово бачити потім крізь кущ

Клизький спокійний потік, прозорий, як пелена

У блакитному руслі його води дзюрчать

І в свою чергу, крадучи зірки з неба

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, о люди, о ні

Таке місячне сяйво із сертау