Мандолина, гитара и бас - Луи Маркович, Павел Гофман, Юрий Благов

Каждый вечер, вернувшись с работы,

Трое милых веселых парней,

Разложив в своем садике ноты,

Развлекали родных и друзей.

Позабыв все земные заботы,

И усевшись на травку под вяз,

Вы поверьте, звучали не хуже, чем джаз,

Мандолина, гитара и бас!

Да-да, да-да, как джаз —

Мандолина, гитара и бас!

Слушать их собирались соседки,

Прибегали мальчишки гурьбой,

Даже дворник был гостем нередким,

Со своей многолюдной семьей.

Воробьи облепляли все ветки, —

Сколько мог разместить старый вяз…

Скажем прямо: имели успех среди масс

Мандолина, гитара и бас!

Да-да, успех среди масс,

Мандолина, гитара и бас!

И всегда на балконе с цветами

Было видно головку одну,

Что сверкая во мраке глазами,

Все смотрела с тоской на луну.

И за нею следя вечерами,

Порешил тогда маленький джаз:

«Что ж, соседка влюбилась в кого-то из нас —

В мандолину?

Гитару?

Иль в бас?!»

В кого, в кого из нас —

В мандолину, гитару иль бас?

И с тех пор для них стало законом:

Каждый день, перед тем, как играть,

Они взгляд поднимали к балкону:

«Без нее разве можно начать?»

И, завидуя каждому тону,

Что летел к ней в тот сказочный час, —

На балкон устремлялись все три пары глаз:

Мандолина, гитара и бас!

Да-да, да-да, шесть глаз —

Мандолина, гитара и бас!

Время шло, а друзья все не знали,

Кто соседкою выбран из них.

Они спорили много, гадали:

«Не могла же влюбиться в троих!?»

Много спорили — мало узнали,

А соседка вдруг скрылась из глаз,

И напрасно к балкону сходились не раз

Мандолина, гитара и бас!

Да-да, да-да, не раз —

Мандолина, гитара и бас!

Дело в том, что соседка любила,

А любила она всей душой,

Краснофлотца соседа Данилу,

Что с похода вернулся домой…

А друзья поклялись до могилы,

Что не сядут уж больше под вяз!

И забытые всеми лежат там сейчас —

Мандолина, гитара и бас!

Да-да, лежат сейчас

Мандолина, гитара и бас…

Щовечора, повернувшись із роботи,

Троє милих веселих хлопців,

Розклавши в своєму садку ноти,

Розважали рідних та друзів.

Забувши всі земні турботи,

І всівшись на траву під в'язок,

Ви повірте, звучали не гірше, ніж джаз,

Мандоліна, гітара та бас!

Так-так, так-так, як джаз

Мандоліна, гітара та бас!

Слухати їх збиралися сусідки,

Прибігали хлопчаки юрбою,

Навіть двірник був гостем нерідким,

Зі своєю багатолюдною сім'єю.

Горобці обліплювали всі гілки, —

Скільки міг розмістити старий...

Скажімо прямо: мали успіх серед мас

Мандоліна, гітара та бас!

Так-так, успіх серед мас,

Мандоліна, гітара та бас!

І завжди на балконі з квітами

Було видно одну головку,

Що виблискуючи у темряві очима,

Все дивилася з тугою на місяць.

І нею стежачи вечорами,

Вирішив тоді маленький джаз:

«Що ж, сусідка закохалася в когось із нас —

В Мандоліну?

Гітару?

Чи в бас?!»

У кого, у кого з нас —

В Мандоліну, гітару чи бас?

І з тих пір для них стало законом:

Щодня, перед тим, як грати,

Вони погляд піднімали до балкона:

«Без неї хіба можна розпочати?»

І, заздривши кожному тону,

Що летів до неї в той казковий час,—

На балкон спрямовувалися всі три пари очей:

Мандоліна, гітара та бас!

Так-так, так-так, шість очей

Мандоліна, гітара та бас!

Час минав, а друзі все не знали,

Хто сусідкою обраний із них.

Вони сперечалися багато, гадали:

«Не могла ж закохатися в трьох!?»

Багато сперечалися— мало впізнали,

А сусідка раптом зникла з очей,

І даремно до балкона сходилися не раз

Мандоліна, гітара та бас!

Так-так, так-так, не раз —

Мандоліна, гітара та бас!

Справа в тому, що сусідка любила,

А любила вона всією душею,

Червонофлотця сусіда Данило,

Що з походу повернувся додому…

А друзі присяглися до могили,

Що не сядуть вже більше під в'яз!

І забуті всіма лежать там зараз —

Мандоліна, гітара та бас!

Так-так, лежать зараз

Мандоліна, гітара та бас…