Figli dell'odio - Luchè, Corrado, Fuossera

Io punto al sole, voglio il suo bagliore

Dove la figlia dell’abbandono è la madre dell’odio

Lo cerchi più forte, ovvio

La strada nella mente, ovvio

Lotti per il tuo cuore stolto

Occhi negli occhi è troppo scuro, non leggo il suo volto

Non faccio il duro in un mondo sconvolto

E ancora credere che odiare è vincere

Amare è fingere, giurare è perdere

La prima regola è non chiedere, stringere il vuoto

Per farlo amico per poco, sciogliere un nodo

Per poi sognare il suo corpo e

Dentro un fuoco spegne il tuo odio

Se mi accontento, io non godo

D’estate al muro appaga lo sfogo

Voglio la soluzione non un modo

Parlare all’aria, sentire il suo fiato

Guardarla in faccia, sfiorare il suo fianco

Sfiorare la fortuna e non esiste un’illusione

Quello è il momento, in cui il talento incontra ancora un’occasione

Tutti pensiamo che la vita è solo una

E spesso sembra che la campi per metà

Incrampi, inciampi, nel tuo modo di vedere, avvampi

Perchè niente ti sta bene, il tuo giudizio

Ti fa giudicare un Giuda dagli altri

Perchè vivi sentimenti contrastanti

Immagina un ragazzo cresciuto nell’amore

Che ha conosciuto l’odio appena ha messo piede fuori dal portone

E scegli già il tuo atteggiamento a muso duro, accigliato

Basti tu anche più di un reggimento, soldato

A casa non dici niente ma ti senti osservato

Sei una bomba C4 e non sei ancora scoppiato

Spoletta e percussore, spoletta e percussore

Una goccia di sudore ma sei ancora detonato

Avverso non conosci i tuoi avversari

Versi sangue in un bicchiere

Illuminato da da un padre degenerato

Non puoi fermare ciò che già è iniziato

Faremo il mondo a pezzi facendo finta di salvarlo

Figli dell’odio persi con te

Figli dell’odio schiavi di te (x2)

Ho scelto una vita da creativo essendo impulsivo

Per sfogare la pazzia e il modo di agire istintivo

Disegnando la realtà con l’alfabeto dove

Il giallo dei lampioni mi rende strano e irrequieto

Uno scenario di palazzoni, stazione e strade abbandonate

Cerco di curarmi l’anima e spaccare barricate

Oh Dio, dimmi solo perchè non sono figlio tuo

Ma figlio dell’odio!

Siamo in cattività, abituati dalla nascita

A una crescita con l’inferiorità

Chi versa lacrime risulta un debole

Mentre il mondo si perde in una continua iperbole

Non ha prezzo tutto questo e lo pago a caro prezzo

Chiusi in una gabbia con la scabbia

Illuminati dalla luce di un’alba

Una rivalsa, la mia anima è salva

Anche se piove resta il fiuto e non perdo la via di casa

Solo chi ama davvero può odiare davvero

Il mio sentimento è fatale, un overdose di ero

Meglio odiato che ignorato, ma pur sempre sincero

Gesù è freddo, ci ha congelati nell’inferno

Che il Signore perdoni la fame di giustizia

Cosa fai qui?

Son venuto in cerca di una vita

Vedo vendetta nei tuoi occhi chiusi, neri e stanchi

Stringiamoci aspettando angeli, pronti a salvarci

Abbraccio il traditore e fingo che sia come prima

Leggi il messaggio nei miei baci come i Perugina

Ti tremano le braccia mentre brindiamo insieme

Lo sento che ti piange il cuore e pisci lacrime!

Non mi sorprende se è il tuo amico a dirmi dove sei

Se si fosse veri fino in fondo non mi sentirei

Solo, sposo l’odio, il mio amore terreno

Combatto questa guerra in nome dei figli che avremo

Non puoi fermare ciò che già è iniziato

Faremo il mondo a pezzi facendo finta di salvarlo

Figli dell’odio persi con te

Figli dell’odio schiavi di te (x2)

Я прагну до сонця, я хочу його сяйва

Де дочка покинутості — мати ненависті

Ви, звичайно, шукаєте важче

Дорога в думках, звичайно

Ти борешся за своє дурне серце

Очі в очі занадто темні, я не читаю його обличчя

Я не граю жорстко в неспокійному світі

І все ще вірте, що ненавидіти – це перемагати

Кохати – це прикидатися, клястися – програвати

Перше правило – не просити, затягувати порожнечу

Щоб він на деякий час подружився, розв’яжіть вузол

Щоб потім мріяти про своє тіло і

Всередині вогонь гасить твою ненависть

Якщо я задоволений, мені не подобається

Влітку стіна задовольняє вентиляційний отвір

Я хочу, щоб рішення не було способом

Говоріть у повітрі, відчуйте його дихання

Подивіться їй в обличчя, торкніться її боку

Торкніться удачі, і не буде ілюзій

Це той момент, коли талант все ще зустрічає можливість

Ми всі думаємо, що життя лише одне

І часто здається, що він забирає половину

Спотикаєшся, спотикаєшся, по-своєму, червонієш

Бо нічого тобі не підходить, твоє судження

Це змушує вас судити про Юду за іншими

Тому що у вас змішані почуття

Уявіть собі хлопчика, який виріс у коханні

Хто знав ненависть, як тільки ступив за двері

І вже вибирайте свою тверду, насуплену позицію

Навіть не одного полку вистачить, солдате

Вдома ви нічого не говорите, але відчуваєте, що вас спостерігають

Ти бомба C4, і ти ще не підірвався

Перо і ударник, перо і ударник

Крапля поту, але ти все ще детонуєш

Неприємно, що ви не знаєте своїх опонентів

Пролила кров у склянку

Освітлений від батька-дегенерата

Не можна зупинити те, що вже почалося

Ми розірвемо світ, вдаючи, що врятуємо його

Сини ненависті втрачені разом з тобою

Діти ненависті, поневолені тобі (x2)

Я обрав творче життя, будучи імпульсивним

Щоб виплеснути божевілля та інстинктивну манеру дій

Малювання реальності алфавітом де

Жовтий колір вуличних ліхтарів робить мене дивним і неспокійним

Сценарій багатоповерхівок, вокзалу та покинутих вулиць

Я намагаюся вилікувати свою душу і зруйнувати барикади

Боже, тільки скажи мені, чому я не твій син

Але сину ненависті!

Ми в неволі, звикли від народження

До зростання з неповноцінністю

Хто сльози ллє, той виявляється слабким

Поки світ губиться в безперервній гіперболі

Все це безцінно і я за це дорого плачу

Замкнули в клітці з коростою

Осяяні світлом зорі

Помста, моя душа в безпеці

Навіть якщо йде дощ, мій ніс залишається, і я не заблукаю додому

По-справжньому ненавидіти можуть лише ті, хто по-справжньому любить

Моє відчуття фатальне, передозування героя

Краще ненавидіти, ніж ігнорувати, але все одно щиро

Ісус холодний, він заморозив нас у пеклі

Нехай Господь простить голод справедливості

що ти тут робиш?

Я прийшов у пошуках життя

Я бачу помсту в твоїх закритих очах, чорних і втомлених

Давайте тулитися разом в очікуванні ангелів, готових нас врятувати

Я обіймаю зрадника і вдаю, що він такий же, як і раніше

Прочитайте повідомлення в моїх поцілунках, як Перугіна

Ваші руки тремтять, коли ми тостуємо разом

Я відчуваю, що твоє серце плаче, а ти мочишся сльозами!

Я не здивований, якщо твій друг скаже мені, де ти

Якби це було правдою до кінця, я б не відчував

На самоті я одружуюся з ненавистю, моєю земною любов’ю

Я веду цю війну в ім’я дітей, які у нас будуть

Не можна зупинити те, що вже почалося

Ми розірвемо світ, вдаючи, що врятуємо його

Сини ненависті втрачені разом з тобою

Діти ненависті, поневолені тобі (x2)