Indispensable - Lucero

¿Cómo me arrepiento de aquel día?

En un instante tu

cariño de las manos se me fue

¿Cómo retrocedo aquel desastre inevitable?

¿ Con qué borro las escenas de ese ayer?

No tengo salida

Hasta el sol de medio día se me esconde

porque no te puedo ver

Es inevitable que te llore en todas partes

pues te hiciste indispensable aquí en mi ser

Un deseo que devuelva a la vida este cuerpo

Enciende en el alma en un beso

Ven llena de risa el silencio que no aguanto otro día

mas sin ti

Un día más sin ti

Ando por la casa solitaria, es madrugada, todos duermen

pero yo que puedo hacer

Siento tus pisadas en el viento que me engaña

Hasta el aire se puede compadecer

No tengo salida, hasta el sol de medio dia se me esconde

porque no te puedo ver

Es inevitable que te llore en todas partes

pues te hiciste indispensable aquí en mi ser

Un deseo que devuelva a la vida este cuerpo

Enciende el alma en un beso

Ven llena de risa el silencio que no aguanto otro día

más sin un deseo

Que devuelva a la vida este cuerpo

Enciende en el alma en un beso

Ven llena de risa el silencio

Que no aguanto otro día más

Tal vez buscando en mil botellas

Me encuentre en una de ellas un genio que me conceda…

Conceda…

Conceda…

Conceda…

Conceda…

Conceda…

Un deseo que devuelva a la vida este cuerpo

Enciende en el alma en un beso

Ven llena de risa el silencio

Que no aguanto otro día más sin un deseo

Que devuelva a la vida este cuerpo

Enciende en el alma en un beso

Ven llena de risa el silencio

Que no aguanto otro día más sin ti

Як я шкодую про той день?

За мить ти

любов до рук, що залишила мене

Як мені повернути цю неминучу катастрофу?

Чим я стираю сцени того вчорашнього дня?

У мене немає виходу

Навіть полуденне сонце ховається від мене

бо я не бачу тебе

Це неминуче, що я всюди кричу до тебе

тому що ти став незамінним тут, у моїй істоті

Бажання, яке повертає це тіло до життя

Включити душу в поцілунку

Прийди, повний сміху, тишу, яку я не витримаю більше дня

більше без тебе

Ще один день без тебе

Іду по самотній хаті, рано вранці, всі сплять

але що я можу зробити

Я відчуваю твої кроки на вітрі, який мене обманює

Навіть повітря може співчувати

Я не маю виходу, поки не сховається від мене полуденне сонце

бо я не бачу тебе

Це неминуче, що я всюди кричу до тебе

тому що ти став незамінним тут, у моїй істоті

Бажання, яке повертає це тіло до життя

Засвіти душу в поцілунку

Прийди, повний сміху, тишу, яку я не витримаю більше дня

більше без бажання

Поверніть це тіло до життя

Включити душу в поцілунку

Приходьте, наповніть тишу сміхом

Я не витримаю іншого дня

Можливо, шукати в тисячі пляшок

В одному з них я знайшов генія, який дарував мені...

Надати…

Надати…

Надати…

Надати…

Надати…

Бажання, яке повертає це тіло до життя

Включити душу в поцілунку

Приходьте, наповніть тишу сміхом

Що я не витримаю і дня без бажання

Поверніть це тіло до життя

Включити душу в поцілунку

Приходьте, наповніть тишу сміхом

Я не витримаю і дня без тебе