Eden (L'Adagio D'Albinoni) - Luc Arbogast

Nous espérions tout de nos voyages lointains.

Nous étions de ceux qui espéraient en le voyage

O rois sans Terres que nous étions, mais avec en nous un espoir tel,

Qu’il illuminait les cieux obscurs, de son éclat.

Nos Royaumes étaient des Terres d'Âmes, libre sur les chemins du monde

Libérées des lois, libérées des lois

Libres sur les chemins des mondes

Libres sur les chemins des mondes

Libres sur les chemins du monde

Nous espérions tout du voyage, vers lesquels nous partions

Fiers de partager notre Amour de la Vie, quitte à verser nos larmes

Qui brillent encore dans la lumière du soir, dans les nuées.

Ми сподівалися на все з наших далеких подорожей.

Ми були з тих, хто сподівався в подорожі

О безземельні королі, якими ми були, але з такою надією в нас,

Щоб він освітлював темне небо своїм блиском.

Наші Королівства були Землями Душ, вільними на стежках світу

Звільнений від законів, звільнений від законів

Вільний на стежках світів

Вільний на стежках світів

Вільний на стежках світу

Ми сподівалися на все від поїздки, до якої ми збиралися

Пишаємося тим, що ділимося своєю любов’ю до життя, навіть якщо це означає пролити наші сльози

Які ще сяють у вечірньому світлі, в хмарах.