Suffocating Delirium - Loviatar

Birth is a plague, death is no cure

It’s only fair that we endure

To know is to suffer

Like moths to a flame

With no one to care and no one to blame

Time is a weight chained to the grave

As we survive so we decay

Aversion to virtue

A fortress of sand

Condemned to fail, eternally damned

You feel nothing but you haven’t felt nothing yet

You been nothing but you ain’t been nothing yet

You feared nothing but you haven’t feared nothing yet

You’ve seen nothing but you ain’t seen nothing yet

All beasts die alone

But our wounds bleed into a river of madness

Fools on a raft

Adrift on a sea of the absurd

In the vastness

Delirium is closing in

Surrounded, suffocating

Oh, the boundless affliction pursues us all

Народження — це чума, смерть не лікування

Це справедливо, щоб ми витерпіли

Знати — значить страждати

Як міль для полум’я

Без кого дбати й не кого звинувачувати

Час — вага, прикута до могили

Оскільки ми виживаємо, ми занепадаємо

Відраза до чесноти

Фортеця з піску

Приречений на провал, навіки проклятий

Ви нічого не відчуваєте, але ще нічого не відчуваєте

Ти був нічим, але ти ще не був нічим

Ви нічого не боялися, але ви ще нічого не боялися

Ви нічого не бачили, але ще нічого не бачили

Усі звірі гинуть поодинці

Але наші рани кровоточать у річку божевілля

Дурні на плоті

Плавайте на морі абсурду

На просторах

Делірій наближається

Оточений, задихаючись

О, безмежна біда переслідує всіх нас